Цетрария исландская, исландский мох

многолетний листовидно-кустистый лишайник высотой 10-15 см с многолопастным разветвленным зеленовато-бурым слоевищем, прикрепленным к почве или к коре деревьев, пней с помощью ризоидов. Слоевище при основании суженное, желобчато или трубчато свернутое, с желобчатыми или почти плоскими, голыми по краю реснитчатыми лопастями. Последние в сыром виде мягкокожистые, окрашенные у основания в более светлый, к верхушке — в более темный цвет. На концах лопастей образуются плодовые тела — алопеции, в них развиваются сумки с 8 одноклеточными спорами в каждой. Следует различать исландский мох и подобный вид — цетрарию курчавую, встречающуюся в тех же местах произрастания, но не подлежащую заготовке.

Цетрария исландская произрастает на открытых песчаных местах в сосновых лесах, на болотах, немного реже на Полесье в сосновых и смешанных лесах, всегда вдали от промышленных районов. Наличие цетрарии исландской, как правило, является показателем чистоты окружающей среды.

В медицинскую практику цетрарию исландскую ввел Borich в 1671 году под названием легочный, или исландский, мох.

ЧАЙ КИТАЙСЬКИЙ —

Thea sinensis L.

Цвіте з серпня до пізньої осені. Листки збирають від травня по вересень. У них містяться алкалоїд кофеїн (2—5%), летка олія, дубильні речовини, катехіни, ферменти, вітаміни, особливо вітамін Р Культивують на Закарпатті (урочище «Червона гора», неподалік від Мукачевого)

Танін чаю поглинає радіоактивний стронцій-90, поки він не проник у кістковий мозок.

Коли застосовують? Як засіб сечогінний, збудний і тонізуючий. Зменшує головний біль, підвищує кров'яний тиск, зменшує розумову і фізичну втому.

Споживання чаю як стимулятора центральної нервової системи зростає.

РОДІОЛА РОЖЕВА (золотий корінь, оливник) —

Phodiola rosea L.

Сизо-зелена дводомна рослина з родини товстолистих (Crassulaceae) з веретеноподібним м'язистим коренем, який переходить у грубе кореневище з багатьма додатковими бруньками. Поверхня кореневища гладенька, сірувато-бурувата, з металічним (золотавим) відблиском. Стебла прості, нечисленні, 10—70 см заввишки. Листки чергові, сидячі, еліптичні або ланцетні, голі, звичайно від середини гострозубчасті Суцвіття верхівкове, щитковидне, багатоквіткове, густе. Квітки одностатеві, пахнуть медом. Чашечки їх чотирипелюсткові, блідо-жовті, віночок чотири-п'ятініелюстковий червонястий. Цвіте в червні—серпні. Плід — листянка. На Україні зустрічається в Карпатах (високо в горах). Рослина любить сонце, але невибаглива до грунту, її можна вирощувати в квітниках (альпінаріях) як медоносну лікарську і декоративну рослину (Б. В Демчук) Кореневища родіоли рожевої з коренями містять глікозид салідрозид (родіолозид), флавоноїди, летку олію, що має запах троянди, дубильні речовини, органічні кислоти. За лікувальною дією рослина подібна до женьшеню, аралії маньчжурської, елеутерокока колючого, левзеї софлоровидної, які не ростуть у дикому стані на Україні.

Настоянку родіоли рожевої на 40° спирті у відношенні 1 : 1 п'ють по 10 крапель тричі на день, курсами по 10—20 днів. Вживають також 20% настоянку сирого кореня на 40° спирті, по 2— 5 г тричі на день Настій 10 г сухого кореня на 500 мл окропу (п'ють 2—3 столові ложки перед їдою) підвищує працездатність при фізичній і розумовій перевтомі, пам'ять і слух його вживають при проносі, зниженні тонусу нервової системи, загальному ослабленні після виснажливих хвороб, функціональній (психогенній) імпотенції у чоловіків. Золотий корінь поліпшує пам'ять і сприяє зосередженості уваги; усуває стресові реакції Зміни показників тиску крові внаслідок лікування рослиною не помічено, кількість гемоглобіну і червонокрівців збільшувалась Проте у випадках гіпотонії, спричиненої вегетативно-судинною дистонією, діенцефалітом, клімаксом, родіола рожева може викликати парадоксальне збудження, дратливість, безсоння, головний біль; тоді застосування препарату треба відмінити.

РЕВІНЬ ЧОРНОМОРСЬКИЙ —

Rheum rhaponticum L.

Багаторічна трав'яниста рослина з родини гречкових (Polygonaceae). Розводять як городню культуру.

Коли застосовують? Як легкий проносний засіб, що поліпшує травлення; при туберкульозі легень, недокрів'ї; як в'яжучий, закріплювальний, жовчогінний, залежно від дози, засіб. В коренях і кореневищах містяться метилантрахінони і танноглі-козиди. Відвар 2 столових ложок подрібнених кореневищ з коренями в 1 склянці води, якщо його випити за один раз, діє як проносний засіб. Спорошковане кореневище в дозі 0,05—0,2 г виявляє в'яжучу дію, допомагає при нестравності, ефективно діє проти катарів з недостатньою секреторною функцією та жовчогінно. Ранньою весною, коли немає ще жодних ягід, регулюють травлення компоти з черешків листків ревеню.

ПІВОНІЯ ЛІКАРСЬКА —

Paeonia officinalis L.

Багаторічна садова декоративна рослина з родини жовтецевих (Ranunculaсеае). її красиві повні пурпурові квітки містять барвник пеонідин; шишкоподібно стовщені кореневища — алкалоїд пеонін, мікроелементи. Навесні викопують кореневища.

Коли застосовують? Відвар 20—40 г подірбнених сухих кореневищ в 1 л води п'ють по півсклянки тричі на день проти епілептоїдальних судорог у молодих осіб, при надмірній збудності вегетативної системи, серцебитті, судорогах травного тракту, недостатньому виділенні сечі, при подагрі. Вживання тривале з перервами по 2—3 тижні між місячними курсами.