ЛАПЧАТКА ПРЯМОСТОЯЧАЯ (калган, узик)
(Перстач прямостоячий (калган))

Многолетнее травянистое растение до 50 см высотой. Корни мелкие, тонкие, многочисленные, густо покрывают толстое деревянистое, почти горизонтальное корневище, красного цвета снаружи и желтовато-белое внутри. Стебли тонкие, ветвистые, прямостоячие с волосками. Листья тройчатые, очередные, сидячие, желтоватые. Цветки одиночные, пазушные, четырехчленные, в отличие от других лапчаток, на длинных цветоножках, желтые. Плоды — листовки, гладкие. Цветет с мая по август.

Растение распространено повсеместно. Произрастает в лесах, по сырым лугам, кустарникам, полянам, на песчаной почве.

С лечебной целью используются корневища 3—7 см длиной без корней, листья, корень, а иногда и все растение. Траву собирают во время цветения, корневища — осенью или весною до появления листьев. Срок хранения сырья 6—8 лет.

Во врачебной практике используют настои из корневищ лапчатки прямостоячей как вяжущее, бактерицидное и кровоостанавливающее средство при дизентерии и язвенном колите, при различных заболеваниях желудочно-кишечного тракта (энтериты, энтероколиты, диспепсии), дизентерии, желудочных язвах, как кровоостанавливающее при внутренних кровотечениях: легочных, кишечных, маточных. Эффективны препараты из корневища при воспалениях и язвах желудка и кишок, эмфиземе, туберкулезе легких и особенно при поносах и кашле, а также при заболеваниях печени, желтухе, подагре и ревматизме.

ПОЛИН ГІРКИЙ —

Artemisia absinthium L.

ПОЛИН ЗВИЧАЙНИЙ (ЧОРНОБИЛЬ) —

Artemisia vulgaris L.

Родина Айстрові — Asteraceae, або Складноцвіті — Compositae

Як виглядають рослини? Полин гіркий — багаторічна трав'яниста рослина, 50—100 см заввишки, вся сірувато-срібляста від густого опушення, з міцним, пряним запахом, гірким смаком. Стебло пряме, у верхівковій частині галузисте. Нижні листки довгочерешкові, пластинка трикутно-округла, дво-триперисті; стеблові — короткочерешкові, двоперисті, частки довгасто-тупоза-гострені. Суцвіття — кулясті кошики близько 3 мм у поперечнику, зібрані в однобоку волоть. Квітки всі трубчасті, жовті. Цвіте у червні — липні. Його легко можна сплутати з полином звичайним (чорнобилем) — рослиною до 150 см заввишки, стебло якої сильно гіллясте, пряме, червонувате. Корені його дерев'янисті, досить товсті. Листки зверху зелені, голі, зісподу — білоповстисті, перисті, верхівкові ж цілі, частки ланцетногострі. Суцвіття — довгасті або яйцевидні кошики, зібрані у вигляді волоті, квітки рожеві або червонуваті, всі трубчасті. Смак дещо гіркий, запах трохи бальзамічний, приємний. Цвіте у липні — серпні.

Де ростуть? По пустирях, толоках, межах, полях (бур'ян) — по всій території України.

Що й коли збирають? Гілки з квітками й листками, під час цвітіння (з чорнобилю — м'ясисті бокові корені і верхівки з квітками).

Коли застосовують? Гіркий полин використовують для поліпшення роботи шлунка, при отруєнні їжею, проносах, жовтяниці, болях у ділянці печінки і жовчного міхура, при недокрів'ї, безсонні, також як вітрогінний і глистогінний засіб. Гіркота полину, діючи на закінчення смакових нервів на язиці, рефлекторно поліпшує апетит, збуджує травну діяльність шлунково-кишкового тракту, печінки, підшлункової залози, посилює перистальтику кишок. Полин лікує екземи й опечені рентгенівським промінням місця (протизапальна дія складника леткої олії хамазулену, вітамінів С і В₆). Летка олія гіркого полину (абсинтол) збуджує центральну нервову систему. Тривале, надмірне вживання може спричинятися до судом, конвульсій, галюцинацій. Вагітним жінкам не можна вживати гіркий полин (хімічний склад полину: леткі олії — близько 1,3%, туйон, сесквітерпенові лактони, проазулен, ізовалеріанова кислота, гіркота абсинтин, флавоноїди— артеметин, дубильні речовини). В летких оліях, крім кадинену, пінену, феландрену, міститься в значній кількості отруйний туйон. Тому особливо небезпечні алкогольні настоянки полину — абсент, вермут.

ГОРОБИНА ЗВИЧАЙНА (ОГРАБ) —

Sorbus aucuparia L.

ГОРОБИНА ЧОРНОПЛОДА —

Aronia tnellanocarpa (Minch.) Elliot

Родина Розові — Rosaceae

Як виглядає? Дерево з гладенькою сірою корою 10—16 м заввишки. Листки чергові, непарноперисті. Квітки білі, дрібні, запашні, схожі на яблуневий цвіт, але зібрані в густі щитки. Цвіте у травні—червні. Плоди ягодоподібні, кулясті, червоні, гіркуваті, терпкі, достигають у вересні і до глибокої зими залишаються на дереві.

Де росте? Росте в лісовій зоні, в гірських районах Карпат і Криму. В Степу, крім околиць Дніпропетровська, не зустрічається.

Що й коли збирають? Цвіт збирають у травні — червні, ягоди—у вересні — жовтні, після приморозків, коли вони набувають приємнішого смаку.

Коли застосовують? Квітки — засіб сечогінний, проносний, вони допомагають при мізерних менструаціях у жінок. У ягодах міститься багато каротину, вітамінів С і Р, летка олія, пектини, гіркі, антибактеріальні та дубильні речовини, пігменти, цукор, що не ферментує, — сорбіт, яблучна і цитринова кислоти. їх застосовують як вітамінний, протицинготний, сечогінний, антисептичний, протидизентерійний, протнпроносний, кровоспинний засіб — дія вітамінів А і С, дубильних речовин, органічних кислот. Сирий сік, багатий на вітаміни, з медом п'ють по ¼ склянки двічі-тричі на день. Полівітамінний чай готують так. Половину столової ложки плодів горобини і половину столової ложки плодів шипшини заливають 2 склянками окропу, варять 10 хвилин, залишають на добу в накритій емальованій посудині, додають до смаку меду або цукру й п'ють по ¼ склянки двічі-тричі на день. Напар 1 столової ложки сушених плодів (на 1 склянку окропу) перед сном корисний при шістопієліті, сечокам'яній хворобі.

Як виглядає горобина чорноплода? Невисокий густий кущ 1,5—2 м заввишки. Листки подібні до вишневих, трохи блискучіші. Квіти п'ятипелюсткові, білі або рожеві. Цвіте у травні — червні.

Що й коли збирають? Плоди зібрані в грона, соковиті, чорні з сизим нальотом, 6—16 мм у діаметрі, достигають наприкінці літа — на початку осені, кислувато-солодко-терпкуваті на смак.

Коли застосовують горобину чорноплоду? У плодах багато рутину (С₂₇Н₃₀О₁₆), аскорбінової кислоти, цукру, иоду, в них також містяться органічні кислоти, каротин, вітаміни В, РР, дубильні речовини, флавоноїди, антоціани, мікроелементи — фосфор, мідь, марганець, молібден, магній, залізо. Плоди горобини е концентратом вітаміну Р (500 мг%), який ущільнює стінки судин і зменшує їх ламкість. Тому їх рекомендують при атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, при геморагічних діатезах, тиреотоксикозах, гломерулонефриті, кровотечах різного походження, при лікуванні антикоагулянтами.

МОЛОЧАЙ ПАЛЛАСА (мужик-корень)

Многолетнее травянистое растение с длинным и мощным ветвистым корнем, напоминающим корень женьшеня, с толстыми цветущими голыми стеблями 25—50 м высоты. Листья очередные, в нижней части стебля чешуевидные, в средней — линейные, расположенные мутовками, по 2—5. Соцветие крупное, зонтиковидное. Плод распадается на 3 орешка. Все части растения в изломе выделяют обильный млечный сок.

Распространен в Забайкалье (в основном на территории Читинской области), в каменистых степях и на щебнистых склонах в бассейне Аргуна, Шилки и других рек.

Лекарственным сырьем являются корни, сок, трава. В корнях обнаружены сапонины, флавониды, дубильные вещества, гликозиды, смолы (около 8%), следы антро-гликозидов, горькие экстрактивные вещества, аскорбиновая кислота, крахмал.

В народной медицине ценится как кровоочистительное, тонизирующее и стимулирующее средство женьше-неподобного действия. Обладает слабительным и рвотным действием.

Рекомендуют при самых различных заболеваниях: язвенной болезни, опухолях, болезнях легких и желудочно-кишечного тракта. Порошком корня присыпают язвы, фурункулы, ожоги. Сок применяется для уничтожения бородавок, мозолей, пятен на лице.

ШАВЛІЯ ЛІКАРСЬКА —

Salvia officinalis L.

Родина Ясноткові — Lamiaceae, або Губоцвіті — Labiatae

Як виглядає? Багаторічний напівкущ 20—70 см заввишки, весь густопухнастий. Стебел багато, вони чотиригранні, дерев'яніють при основі, а вище покриті сіро-зеленими листками, довгастими, довгочерешковими, з дрібносітчастою поверхнею і зубчастими краями. Квітки розміщені кільцями у верхівкових колосовидних суцвіттях. Віночок фіолетово-синій, двогубий. Вся рослина запашна. Цвіте в червні.

Де росте? Висаджують у квітниках, на городах, культивують у Криму як лікарську та ефіроолійну рослину. Походить з країн Середземномор'я.

Що й коли збирають? Листки, перед цвітінням рослин і у вересні.

Коли застосовують? Для лікування хвороб шлунково-кишкового тракту, для пожвавлення травлення, при хворобах печінки і жовчного міхура, для зниження підвищеного тиску крові, а також як сечогінний, вітрогінний засіб, що в'яже,—для полоскання горла, рота, при зубному болю (флюсах).

Застосовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку подрібнених листків шавлії, настоюють 10 хвилин і п'ють по 1—2 склянки на день. Полегшує відхаркування при затяжних бронхітах, зменшує нічне потіння і виділення молока у жінок, які годують груддю. Через те що шавлія лікарська має протигнильні властивості, її вживають при запальних процесах у ниркових мисках (пієлітах). При шлункових спазмах 1 столову ложку суміші листків м'яти холодної, кореня валеріани, листків шавлії і квіток ромашки в співвідношенні 10:3:3:4 настоюють на 1 склянці окропу 15 хвилин і п'ють по 1 склянці.

При проносі беруть 1 столову ложку суміші листків шавлії і ягід чорниці (Fructus myrtilli) в співвідношенні 3 : 4, настоюють в 1 склянці гарячої води і п'ють по півсклянки кожні 2 години

Для зменшення нічного потіння у хворих на туберкульоз 1 столову ложку суміші листків шавлії, трави хвоща польового і кореня валеріани в співвідношенні 8:1:1 настоюють 30 хвилин на 1 склянці окропу і п'ють по півсклянки тричі на день. При надмірному потінні беруть 1 столову ложку суміші листків шавлії, шкірки зеленого оплодня волоського горіха і трави хвоща польового в співвідношенні 1:1:2, настоюють 30 хвилин на 1 склянці окропу і п'ють, не поспішаючи, ковтками, по півсклянки двічі-тричі на день.

Для припинення лактації (виділення молока) беруть 1 столову ложку суміші листків шавлії, шишок хмелю і листків горіха волоського у співвідношенні 2:2:1 на 1 склянку окропу, настоюють 30 хвилин і п'ють по 7г — 1 склянці двічі на день.

ГОРИЦВІТ ВЕСНЯНИЙ —

Adonis vernalis L.

Родина Жовтецеві — Ranunculaceae

Як виглядає? Багаторічна трав'яниста рослина 50—60 см заввишки, з темно-бурим, трохи галузистим коренем, з якого виростають кілька стебел, деякі з них не квітконосні. Стебла біля основи вкриті бурими листками у вигляді луски. Стеблові листки чергові, напівобгортні, сидячі, п'ятипальчастороздільні: дві нижні ділянки коротші, перисті, верхні три-, двоперисті, частки їх вузькі, лінійні, голі, цілі. Квітки яскраво-жовті, великі, до 6 см у поперечнику, вінчають квітконосні стебла і їхні відгалуження, зісподу буруваті, чашечка їхня пухнаста, у віночку 15— 20 пелюсток, вони довгасті, зубчасті. Плід — кулястий багатогорішок. Існує кілька видів горицвіту. Цвіте з ранньої весни до половини травня.

Де росте? На глинясто-вапнякових грунтах по сухих відкритих схилах, на узліссях березових і дубових лісів, на галявинах, серед чагарників. Поширений у лісовій і степовій, особливо в чорнеземній зонах, у Криму, на яйлі. Зрідка трапляється на степових схилах в РозточчіОпіллі і на півдні Полісся (Волинська область — м. Володимир-Волинськнй; Оваднівський район, с. Верба; Житомирська область; Львівська область — Золочівський район, с. Червоне; Івано-Франківська область — Рогатинський район, Чортова гора).

Що і коли збирають? Зрізають усю верхню частину рослини, залишаючи голу нижню, і багаторічне кореневище під час цвітіиня. Сушать у затінку при 30°.

Коли застосовують? При серцевих хворобах з явищами декомпенсації, при задишці, набряку ніг і неврозах серцево-судинної системи; при водянці ниркового походження, гострому запаленні нирок, при інфекційних захворюваннях (плямистий тиф, грип, скарлатина тощо), при емфіземі легень (ядусі). Горицвіт збільшує силу серцевих скорочень і уповільнює ритм (дія глікозидів цимарину, адонізиду, адонівернозиду, адонітоксину подібна до дії строфантину; тритерпенових сапонінів, флавоноїдів), У суміші з собачою кропивою серцевою, валеріаною, мелісою вживають при нервовій збудливості, безсонні, епілепсії, також при приступах глаукоми.

ПИРІЙ ПОВЗУЧИЙ —

Elytrigia repens (L.) Desv. ex Nevski.

Багаторічна трав'яниста рослина з родини м'ятликових (злакових) (Gramineae) з довгим повзучим кореневищем. Поширений по всій території України (бур'ян). Напровесні (вчасно) збирають кореневища.

Коли застосовують? Як сечогінний, потогінний, проносний, відхаркувальний, кровооздоровпий засіб при захворюваннях печінки, нирок, сечового міхура, сечокам'яній хворобі, ревматизмі, подагрі, набряках, хронічних висипах. Діють тритицин, близький до інуліну, лезулоза, слиз, летка олія, сапоніни, амінокислоти, пектин, мінеральні солі, кремній і залізо, які є в кореневищах. Кремнієва кислота, ущільнюючи стінки дрібних судин і капілярів, впливає протизапально. Тритицин і левулоза зменшують кількість цукру при цукровому діабеті. При хронічному фурункульозі настій 8 столових ложок подрібненого кореневища на 1 л окропу вживають по 3 склянки на день протягом 3—4 тижнів.