Главная

Объявления




Хвороби та їх лікування

Адреса редакції

01001, Україна м. Київ, 
вул. Хрещатик, 7

Медицина

Ошибка
  • Unable to load Cache Storage: database
  • Unable to load Cache Storage: database
  • Unable to load Cache Storage: database
  • Unable to load Cache Storage: database
Лекарственные растения, фитотерапия, лікарські рослини
Гинкго Билоба (фото)






Подробнее...
 
Лён обыкновенный (фото)

 
Мак польовий (самосійка)

Мак польовий МАК ПОЛЬОВИЙ (САМОСІЙКА) –

Papaver rhoeas L.

Родина Макові — Papaveraceae

Як виглядає? Однорічна трав'яниста рослина 30—90 см заввишки, з щетинистим квітконосним стеблом і листками. Листки розсічені, з видовженими гострозубчастими частками. Квітки великі, пелюстки їх яскраво-червоні, звичайно з великою темною плямою біля основи. Плід — коробочка, в якій при достиганні утворюються отвори, через які висівається насіння. Цвіте в травні—липні.

Де росте? При дорогах, у посівах озимих культур, на погано оброблених ділянках, засмічених місцях.

Що збирають? У травні — червні пелюстки квіток.

Коли застосовують? Червоні пелюстки маку містять алкалоїд реадин, мекоціанін, слиз. Застосовують їх як болезаспокійливий засіб, при хворобах дихальних шляхів, проти кашлю. Відвар на молоці вживають при кору (щоб зумовити висип) та хворобах сечового міруха, а також при дизентерії і проносах у дітей, з медом — проти посиленої пітливості.

Використовують у вигляді відвару з водою або з молоком. 10 і спорошкованих макових пелюсток варять в 1 склянці води або молока. Вживають по 1 столовій ложці тричі на день, а при безсонні — 1 столову ложку — за півгодини перед сном.

Застосовують також відвар на меду. На 1 склянку води беруть 2 чайні ложки меду, варять 5—10 хвилин, додають 2 чайні ложки спорошкованих пелюсток маку і п'ють по 1 чанній ложці тричі на день. В молочному соку рослин є отруйні алкалоїди протопен і тебаїн.


 
Перстач прямостоячий (калган)

Перстач прямостоячийПЕРСТАЧ ПРЯМОСТОЯЧИЙ (КАЛГАН) —

Potentilla erecta (L.) Натре

Родина Розові — Rosaceae

Як виглядає? Трав'яниста багаторічна рослина 10—40 см заввишки, з товстим, вигнутим або простим, циліндричним, бага-тоголовковим, всередині червоним кореневищем і численними придатковими корінцями. Стебла тягнуться вгору. Вони коротко-пухнасті. Листки трійчасті, сидячі, надрізано-пилчасті з притисненими волосками. Квітки на довгих квітконіжках, виходять поодиноко з пазух листків або верхівок стебла, віночок їх з чотирьох золотаво-жовтих пелюсток, при основі з червоною плямою. Чашечки з чотирьох внутрішніх і стількох же зовнішніх часток, які чергуються між собою. Цвіте в червні — жовтні.

Де росте? На більшій частині території України — на вогких луках, пасовиськах, у степовій зоні — по долинах рік, в лісах Закарпаття, Карпат, на Поліссі, зрідка в Лісостепу. Не росте в Криму.

Що й коли збирають? Викопують кореневищ рано навесні або пізно восени (вони пахнуть трояндами). Старі корені в темряві фосфоресціюють. Підсушені протягом 8 днів па свіжому повітрі, досушують в печах при температурі не вищій 70°.

Коли застосовують? При ахілії, проносах, коліках, гемоколітах; при кровотечах, геморої, як засіб кровоспинний, бактерицидний, що виявляє в'яжучу дію; також при недокрів'ї (завдяки глікозиду терментиліну, катехіновим, дубильним речовинам — близько 20%,— хіноновій кислоті аглікону, гіркому тритерпеновому глікозиду хіновину, торментолу, смолі, гумі, леткій олії); при виразках шлунка і кишок; емфіземі, туберкульозі легень, при маткових захворюваннях з болями та при болісних менструаціях.

Вжизають у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку трохи потовченого кореня; кип'ятять 10 хвилин. П'ють по 1—2 склянки на день, ковтками, за півгодини до їди, дотримуючись при колітах з неприємним запахом і наявності слизу в калових масах дієти без м'яса, сала, риби, яєць, солі, алкогольних напоїв тощо. Хворі лежать у ліжку, їм кладуть теплу грілку на живіт.


Подробнее...
 
Лапчатка прямостоячая (калган)

Лапчатка прямостоячая ЛАПЧАТКА ПРЯМОСТОЯЧАЯ (калган, узик)
(
Перстач прямостоячий (калган))

Многолетнее травянистое растение до 50 см высотой. Корни мелкие, тонкие, многочисленные, густо покрывают толстое деревянистое, почти горизонтальное корневище, красного цвета снаружи и желтовато-белое внутри. Стебли тонкие, ветвистые, прямостоячие с волосками. Листья тройчатые, очередные, сидячие, желтоватые. Цветки одиночные, пазушные, четырехчленные, в отличие от других лапчаток, на длинных цветоножках, желтые. Плоды — листовки, гладкие. Цветет с мая по август.

Растение распространено повсеместно. Произрастает в лесах, по сырым лугам, кустарникам, полянам, на песчаной почве.

С лечебной целью используются корневища 3—7 см длиной без корней, листья, корень, а иногда и все растение. Траву собирают во время цветения, корневища — осенью или весною до появления листьев. Срок хранения сырья 6—8 лет.

Во врачебной практике используют настои из корневищ лапчатки прямостоячей как вяжущее, бактерицидное и кровоостанавливающее средство при дизентерии и язвенном колите, при различных заболеваниях желудочно-кишечного тракта (энтериты, энтероколиты, диспепсии), дизентерии, желудочных язвах, как кровоостанавливающее при внутренних кровотечениях: легочных, кишечных, маточных. Эффективны препараты из корневища при воспалениях и язвах желудка и кишок, эмфиземе, туберкулезе легких и особенно при поносах и кашле, а также при заболеваниях печени, желтухе, подагре и ревматизме.


Подробнее...
 
Золототисячник малий (центурія)

Золототисячник малийЗОЛОТОТИСЯЧНИК МАЛИЙ (ЦЕНТУРІЯ) —

Centaurium minus Moench.

Родина Тирличеві — Gentianaceae

Як виглядає? Одно- або дворічна трав'яниста рослина 15—40 см заввишки, від середини стебла розгалужено-галузиста. Нижні листки яйцевидні і довгасто-яйцевидні, тупі, зібрані в прикореневу розетку, верхні — гострі, супротивні, всі з 5 жилками. Квітки в густих щитковидних суцвіттях, розташовані на одні" висоті, містяться в розгалуженнях стебел і на кінцях гілок, темно-рожеві, розкриваються перед сходом сонця. Смак рослини гіркий, запах ніжний. Цвіте у червні — вересні.

Де росте? По всій території України — на лісових галявинах, сухих луках, схилах, серед чагарників.

Коли й що збирають? Усю рослину, на початку цвітіння, вириваючи її з корінням.

Коли застосовують? При поганому апетиті, нестравності шлунка, млявій перистальтиці кишок (стимулює секрецію і перистальтику і виявляє дещо проносну дію), при недостатній кислотності шлункового соку, печії, при хворобах печінки і жовчних шляхів, як глистогінний засіб, а також при грипі, малярії, цукровому діабеті, недокрів'ї (дія гіркого глікозиду генціопікрину — сритаурину,— алкалоїду генціаніну, гіркот еритроцентаурину й еритраміну, флавоноїдів, фітостерину, лактону магнію, пальмітинової і стеаринової кислот, леткої олії, смоли, вітаміну С, дубильних речовин), алкоголізмі. На 1 склянку окропу беруть 1 чайну ложку подрібненого золототисячника і настоюють 10 хвилин. П'ють 1 склянку натщесерце, ковтками (при хронічних розладах кишок п'ють напар з суміші (порівну) звіробою і сухоцвіту — 2 склянки: першу натщесерце, другу за 4 рази, через годину після їди). При запаленні жовчного міхура (холециститі), як рекомендує М. А. Носаль, 3 чайні ложки суміші (порівну) золототисячника, кореневища аїру і квіток цмину піскового настоюють у 2 склянках холодної води з вечора до ранку, вранці кип'ятять 5—7 хвилин і випивають 1 склянку натщесерце, а решту за 4 рази після їди

При болях у шлунку із здуттям кишок 1 столову ложку кореневища аїру кип'ятять 10 хвилин у 1 л води. У дуже гарячий відвар сиплють 2 столові ложки подрібненого золототисячника. 1 столову ложку полину гіркого і 1 столову ложку звіробою та по І чайній ложці холодної м'яти і кореня валеріани і парять півгодини в духовці. Проціджують і п'ють 1 склянку натщесернс решту за 4 рази протягом дня.

При грипі 4 столові ложки суміші (порівну) трави золототисячника, листків бобівника і квіток ромашки заливають 3 склянками окропу, настоюють 10 хвилин і випивають протягом дня. Ввечері випивають 100 г горілки, нагрітої з 1 ложкою меду. Сон і потіння перемагають грип.

При приступах малярії в 1 л води кип'ятять 2 столові ложни дрібно порізаного кореня шипшини і 1 столову ложку кори ясена. В дуже гарячий відвар сиплють 1 столову ложку золототисячника і по 1 чайній ложці листків бобівника і квіток ромашки та напарюють у духовці півгодини. Підсолоджують медом або цукром і випивають весь напар за 5 разів протягом дня. Курс лікування — 7—10 днів (за М. А. Носалем).


Подробнее...
 
Лекарственные формы из растительного сырья и правила выписывания лекарственных препаратов

Подробнее...
 
Болезни слизистой оболочки полости рта

Подробнее...
 
Лилия кудреватая (саранка)

Лилия кудреватаяЛИЛИЯ КУДРЕВАТАЯ (саранка, царские кудри)

Многолетнее травянистое растение до 100 см высотой, вырастающее изжелтой луковицы, состоящей из многочисленных мясистых чешуи. Листья продолговато-лапчатые, расположены мутовкой, по 5—6. Цветки крупные, грязно-розовые с фиолетовыми пятнами и лепестками, загнутыми назад, на верхушке стебля по 3—10 штук. Цветет в июне—июле. Медонос.

Распространена в лесной и лесостепной зонах Сибири. Растет на лесных лугах, в хвойных и березовых лесах, поднимается по склонам выше границ лесов.

В народной медицине настой клубней (луковиц) пьют при зубной боли, нервных потрясениях, плохом настроении («от тоски»). Сок обладает ранозаживляющим действием. Отвар цветков пьют при заболеваниях желчного пузыря. Листья прикладывают к ожогам для уменьшения воспаления. Клубни съедобны.


 
Кульбаба лікарська

Кульбаба лікарськаКУЛЬБАБА ЛІКАРСЬКА -

Taraxacum officinale Web. (ex Wigg.)

Родина   Складноцвіті — Compositae,   або   Айстрові — Asteraceae

Як виглядає? Багаторічна трав'яниста рослина 5—30 см заввишки, при ушкодженні виділяє молочно-білий сік. Корінь веретеноподібний, малорозгалужений, м'ясистий, 20—60 см завдовжки, 1—2 см в поперечнику, на смак гіркуватий. Всі листки зібрані в прикореневу розетку, ланцетні, виїмчасто-перистороздільні. Квіткове стебло порожнисте, на верхівці несе квітковий кошик. Суцвіття — один кошик 3—5 см в поперечнику, обгортка дворядна, горбкувата, зелена. Всі квітки язичкові, віночок золотаво-жовтий. Цвіте в травні — липні.

Де росте? По всій території України — на вогких грунтах, при дорогах, в садах і на городах, на узліссях, галявинах.

Що й коли збирають? Квітки разом зі стрілками — під час цвітіння, коріння з листками — навесні, до цвітіння рослини, саме коріння — восени. Сушать їх у печі при температурі не вищій 70°.

Коли застосовують? При хворобах печінки й жовчного міхура (каменях), при опухлій селезінці, жовтяниці, цукровому діабеті, для поліпшення травлення при недостатній кислотності шлунка, гастриті, як потогінний, протигарячковий, молокогінний, відхаркувальний і трохи проносний засіб, при хронічних запорах і геморої, щоб заспокоїти болі при сечокам'яній хворобі. В коренях і листках рослини містяться гірка речовина, глікозид тараксацин, тритерпенові спирти, каучук, органічні кислоти, аспарагін, вітаміни А, В1, С, D, слиз, смола, цукор, 25% полісахариду інуліну (корені), летка олія, солі кальцію, калію, холін, тирозиназа, барвні речовини (різні каротиноїди, як, наприклад, ксантофіл), стерини, тараксерол, сітостерол, флавоксантин, сапоніни (листки) н інші речовини. Підсмажеаі корені кульбаби вживають замість кави як її сурогат. З молодих сирих листків, до цвітіння, приготовляють вітамінний салат, який збуджує апетит і пожвавлює травлення, оздоровлює кров. Пого їдять при недокрів'ї й укусі гадюки, при ревматизмі, подагрі, спондилоартрозах. Листки можна кришити також по 4—5 в суп проти печії.


Подробнее...
 
« ПерваяПредыдущая12345678910СледующаяПоследняя »

Страница 1 из 82