Елеутерокок колючий (Eleutherococcus senticosus);
вільноягідник колючий, чортовий кущ; родина Аралієвих (Агаlіасеаe);
элеутерококк колючий

На Далекому Сході місцеві жителі називають цю рослину чортовим кущем. Вона дуже гарна, особливо у пору плодоношення, але стовбур і гілки, на яких містяться чорні кулясті супліддя, густо вкриті численними тонкими, дуже гострими шипами, які до того ж легко обламуються. Скалкувата рослина!

Елеутерокок зазвичай досягає висоти 2-2,5 м, але інколи, у сприятливих умовах, виростає до 5 м. У рослини добре розвинені горизонтальні підземні пагони, які відходять від материнського куща вбік на відстань до 5 м і дають надземні такі ж колючі паростки. Корені елеутерококу простягаються під землею до 30м. Листки п'ятипальчастоскладні, довгочерешкові. Листочки великі, еліптичні чи оберненояйцеподібні, з клиноподібною основою, зубчасті, на кінці загострені. Квітки дрібні, одно- чи двостатеві; зібрані у кулясте зонтичне суцвіття. Тичинкові (чоловічі) й двостатеві квітки - з блідо-фіолетовими пелюстками, а маточкові (жіночі) — з жовтуватими. У квітів сильний своєрідний запах. Цвітуть у липні-серпні (на батьківщині), а в умовах культури (у середній смузі Росії) — у червні-липні. Плоди — чорні ягодоподібні кістянки кулястої чи овальної форми. Запах плодів слабкий і приємний, дозрівають вони у серпні-вересні.

У дикорослому стані елеутерокок росте на території Приморського і південної частини Хабаровського країв, є в Амурській області й на Південному Сахаліні. Зростає у Кореї, Японії і Північпо-Східпому Китаї. У далекосхідній тайзі трапляється у мішаних лісах — під покровом лісу, на узліссях, вирубках, старих згарищах, осипах, але надає перевагу відкритим місцям — добре освітленим і з оптимальною вологістю. Рослину введено в культуру, її вирощують у ботанічних садах, а також на присадибних ділянках (в тому числі й в Україні).

Для приготування лікарських препаратів використовують кореневища з коренями, які заготовляють восени. Після викопування їх обтрушують від землі, швидко миють у холодній проточній воді й розкладають для попереднього пров'ялювання на відкритому повітрі. Після цього видаляють гнилі частини, розрубують на шматки, розщеплюють уздовж і сушать на горищах під залізним дахом чи у сушарках при температурі 70-80 °С, доки сировина не стане ламкою. Рослину застосовують у науковій і народній медицині.

Корені та кореневища елеутерококу мають комплексний хімічний склад. Вони містять 8 глікозидів, так званих елеутерозидів, похідні кумарину, флавоноїди, ефірну олію (до 0,8%), рослинний віск, смоли, крохмаль, камеді та ліпіди.

Елеутерокок — один з найсильніших стимуляторів центральної нервової системи. Препарати рослини підвищують розумову і фізичну працездатність, опірність організму до несприятливих умов середовища, при їх вживанні зростає гострота зору, поліпшується обмін речовин та апетит. Позитивні результати дає вживання екстрактів і таблеток елеутерококу при фізичній і розумовій перевтомі, виснаженні нервової системи, які супроводжуються зниженням працездатності, роздратованістю і безсонням. Рекомендують препарати рослини при вегетативних неврозах, аритмії та гіпотонії функціонального характеру, початкових формах атеросклерозу і гіпертонічної хвороби. Корисне вживання препаратів елеутерококу після тяжких операцій, при цукровому діабеті, порушеннях менструального циклу і статевому інфантилізмі, безплідді, зумовленому недорозвитком статевих органів, патологічному клімаксі.

Категорично протипоказані препарати рослини при інфаркті міокарда, гіпертонічних кризах, гарячкових станах і гострих інфекційних захворюваннях.

В аптеках відпускають таблетки з сухим екстрактом елеутерококу та рідкий екстракт, який можна приготувати також і в домашніх умовах.

Екстракт елеутерококу рідкий. Подрібнені кореневища з коренями настоюють на 40% - ному спирті (горілці) у співвідношенні 1:1. Приймають по 25-30 крапель за півгодини до їди.