Евкаліпт прутовидний (Eucalyptus viminalis);
эвкалипт прутьевидный

Вічнозелене дерево родини мир­тових, заввишки 40—50 м. Кора жовтаво-біла, відлущується дов­гими стрічками. Листки блідо-зелені, різноманітної форми: мо­лоді — супротивні, сидячі або стеблообгортні, 5—10 см завдовж­ки і до 3 см завширшки; проміж­ні— чергові, черешкові, ланце­товидні або широко-ланцетовидні, 8—27 см завдовжки і 4—5 см завширшки; дорослі — чергові, черешкові, ланцетовидні або вузько-ланцетовидні, 11—18 см зав­довжки і до 2 см завширшки. Квітки дрібні, двостатеві, сидячі або на коротких квітконіжках, зібрані по 3 в пазушні зонтики. Плід — коробочка. Цвіте восени.

Поширення. Батьківщиною Евкаліпта прутовидного є Австралія і острів Тасманія. На Україні евка­ліпт вирощують як декоративну га ефіроолійну рослину в Криму.

Заготівля і зберігання. Для виго­товлення ліків використовують листя (Folium Eucalypti) і одно- або трирічні пагони. Заготов­ляють листя цілий рік, особливо влітку. Молоде листя починають вбирати в листопаді, коли в ньому вже назбирається ефірна олія. Сушать сировину на віль­ному повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється, розсти­лаючи тонким шаром і періодично перемішуючи. Штучно сушать при температурі до 40°. Сухої си­ровини виходить 42—43%. Листя евкаліпта, як ароматичну сиро­вину, зберігають окремо від інших незапашних рослин у багато­шарових пакетах. Свіжі одно- або трирічні пагони (разом з ли­стям, бутонами і плодами), які заготовляють з жовтня по квітень, використовують як сировину для вироблення ефірної олії (Oleum Eucalypti). Листя і олію від­пускають аптеки. З лікувальною метою використовують і пилок рослини.

Хімічний склад. У листі рослини є ефірна олія (до 3%), флаво­ноїди, дубильні речовини, елаго­ва кислота, смоли та віск. Ефірну олію містять і інші частини рос­лини. Головною складовою части­ною ефірної олії є цинеолмоноциклічний терпен з інтенсив­ною окисною дією. Пилок евка­ліпта містить білки, амінокис­лоти, вуглеводи, вітаміни (В₁, В₂, РР, С, біотин, фолієва кислота, рутин), антибіотики і стимулятор росту.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Головна терапевтич­на властивість евкаліпта — анти­септична. Його препарати згубно діють на стрептококи і ста­філококи, паличку черевного ти­фу і паратифів А і В, паличку дизентерії, кишкову паличку, гнійних і анаеробних збудників, пригнічують ріст дизентерійної амеби і трихомонад. Крім цього, рослина має виражені протиза­пальні властивості, сприяє швид­кому гоєнню ран, виявляє боле­тамувальну, слабку седативну і незначну відхаркувальну дію. Ев­каліптові приписують і загально-зміцнювальний ефект. З листя евкаліпта готують настій, відвар і настойку. Відвар і настойку приймають всередину як анти­септичний і протизапальний засіб у разі гострих кишкових інфек­цій і диспепсичних розладів та гострих респіраторних вірусних інфекцій, при запаленнях жовч­ного і сечового міхура. З листя евкаліпта виробляють протистафілококовий препарат хлорофіліпт. Його випускають у вигляді 0,25%-ного або 1%-ного спирто­вого чи 2%-ного олійного роз­чинів. Використовують його як зовнішній засіб і внутрішньо (внутрішньовенно і перорально). Зовнішньо галенові препарати ев­каліпта застосовують у вигляді обмивань, полоскань, примочок, вологих тампонів і спринцювань. У хірургічній практиці їх вико­ристовують для лікування нари­вів, флегмон, фурункулів, остео­мієліту, гнійних маститів, від­критих переломів, опіків та об­морожень; у стоматології — при стоматиті, гангренозному пуль­піті, запаленні слизової обо­лонки ротової порожнини; в оториноларингології — при ангіні, хронічному риніті й фарингіті, зовнішньому отиті, дерматиті й екземі зовнішнього слухового проходу тощо; в гінекологічній практиці — при кольпіті, білях та дисплазії шийки матки; в дер­матології — при гноячкових ви­сипах на шкірі; в офтальмоло­гії — при блефариті. У вигляді інгаляцій галенові препарати ев­каліпта використовують при го­стрих респіраторних захворюван­нях, трахеїтах і ларингітах. Ши­роко використовують у медичній практиці евкаліптову олію. Її використовують для лікування фурункульозу, флегмон, ерозив­но-виразкових уражень слизових оболонок, для інгаляцій (при нежиті, бронхіті, ангіні), полос­кання (при захворюваннях верх­ніх дихальних шляхів), розти­рання (як відтяжний засіб при міозитах, радикулітах і плекси­тах) і як антипаразитарний засіб (при педикульозі, для відляку­вання комарів, москітів та мура­шок). Евкаліптова олія входить до складу комбінованих препа­ратів евкатолу, ефкамону, інгакамфу, камфомену та пектусину (про застосування їх див. у статті М'ята перцева). Пилок евкаліпта має жарознижувальні, антибіо­тичні і тонізуючі властивості, стимулює діяльність шлунка.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — відвар листя (10 г або 2 столові ложки сировини на 200 мл окропу) п'ють теплим по чверті склянки 3 рази на день після їди (для інгаляцій 1 столову ложку від­вару розводять 1 склянкою води);

настойку листя (на 1 частину сиро­вини беруть 5 частин 70%-ного спир­ту) приймають по 15—20 крапель 3 рази на день після їди (для інга­ляцій беруть 10—20 крапель настойки на 1 склянку води);

евкаліптову олію призначають по 10—20 крапель на 1 склянку води для інгаляцій; хлорофіліпт (Chlorophyllіptum) приймають всередину у вигляді 1%-ного спирто­вого розчину по 3—5 мл 4 рази на добу в 30 мл води за 40 хвилин до їди при носінні стафілококів у кишечнику (при стафілококовому сеп­сисі, перитоніті, плевриті, пневмонії 0,25%-ний спиртовий розчин хлорофіліпту впорскують (повільно!) внут­рішньовенно по 2—4 мл 2—4 рази на добу, попередньо розвівши його стерильним ізотонічним розчином нат­рію хлориду у співвідношенні 1:20).

Зовнішньо — настойку листя (го­тують, як у попередньому прописі) розводять у кип'яченій воді (1—2 чай­ні ложки настойки на 1 л води) і застосовують для спринцювань; відвар листя (15 г сировини на 200 мл окропу, кип'ятять 3—4 хвилини, кілька разів відстоюють, проціджують) роз­водять у кип'яченій воді (1 столова ложка відвару на 1 склянку води) і застосовують для полоскання, при­мочок, обмивання і спринцювання;

хлорофіліпт застосовують місцево при опіках, флегмонах, трофічних вираз­ках (змащування 2%-ним олійним розчином або 1%-ним спиртовим роз­чином хлорофіліпту, розведеним 0,25%-ним розчином новокаїну у спів­відношенні 1:5) і при ерозіях шийки матки (змащування або введення там­понів, змочених 2%-ним олійним і 1%-ним спиртовим розчинами чи спринцювання розчином, приготовле­ним шляхом розведення 1 столової ложки 1%-ного спиртового розчину від води);

олію евкаліпта, роз­ведену соняшниковою олією у спів­відношенні 1:50, застосовують для лікування фурункульозу, флегмон, кольпіту, дисплазії шийки матки (зма­щування), як відтяжний засіб при міозитах, радикулітах, плекситах та інших хворобах (розтирання);

інгаліпт (Inhalyptum) — комбінований препарат в аерозольній упаковці для зрошувань ротової порожнини при тонзилітах, фарингітах, ларингітах, афтозних і виразкових стоматитах (зрошення по 1—2 секунди 3—4 рази на добу з затримкою препарату в ротовій по­рожнині 5—7 хвилин);

порошок проти укусів комах (складається з 2,5 г евкаліптової олії, 5 г тальку і 32,5 г крохмалю), яким посипають відкриті частини тіла або втирають у шкіру.

Протипоказано застосовувати інгаліпт при підвищеній чутливості до сульфаніламідів і ефірних олій. Перед застосуванням хлорофіліпту треба пе­ревіряти індивідуальну чутливість хво­рого до препарату. Можливі алер­гічні реакції!