Аконіт (Aconitum);
борець; родина Жовтецевих (Ranunculaceae);
аконит

Обережно ОТРУТА !

Одна з найбільш відомих і смертельно отруйних рослин — аконіт, або борець. До його роду належать близько 300 видів, поширених у помірному поясі Північної півкулі. На території України і сусідніх країн зростає майже 90 видів. Усі вони отруйні, містять біологічно активні речовини — алкалоїди, причому особливо багато їх у коренебульбах. А взагалі отруйні усі частини рослини.

Потрібно пам'ятати, що рослина дуже отруйна, тому будь-яке застосування препаратів з неї повинно бути узгоджене з лікарем - фітотерапевтом.

Аконіти (борці) — багаторічні трав'янисті рослини родини Жовтецевих, досягають висоти 170 см, стрункі й привабливі. Листки у них багаторазово перисторозсічені, ажурні. Квітки блакитні, сині, фіолетові, жовті (забарвлення залежить від виду), неправильні, з верхньою губою у вигляді шолома, зібрані у китиці. Цвітуть з травня по серпень. Аконіти ростуть переважно у лісовій зоні, нерідко у вологих лісах, по берегах водойм. Зовнішня привабливість цих рослин зумовила введення їх у садові квіткові композиції.

Про небезпечні властивості аконіту відомо давно. Середньовічні штатні отруйники використовували їх для усунення небажаних супротивників, особливо при двірських інтригах. Потрапила рослина і на сторінки творів російської класичної літератури. А.П. Чехов у книзі «Острів Сахалін» декілька разів згадує про отруєння борцем жителів острова.

Аконіти відомі не тільки як смертельно отруйні рослини. Народні цілителі використовували їхню здатність знімати болі різного походження, а також, що особливо цікаво, виліковувати деякі злоякісні утворення. Герой роману А.І. Солженіцина «Раковий корпус» за порадою травника приймав настойку кореневищ джунгарського аконіту. Сьогодні протипухлинна та антимікробна активність рослини підтверджена сучасними фармакологічними дослідженнями. Проте у науковій медицині аконіт не використовують, вірогідно, через його надзвичайну токсичність.

Рослину частіше застосовують у гомеопатії, але, оскільки гомеопатичні дози мікроскопічно малі, жодних побічних дій при вживанні препаратів не виникає.

Симптоми отруєння аконітом (незалежно від його виду) такі: спочатку терпне язик, потім обличчя, а згодом й усе тіло, виникає відчуття жару в грудях та животі. Пізніше виникає нудота, яка супроводжується нападами блювання. Якщо не надати сучасну кваліфіковану медичну допомогу, симптоми наростають, і може настати смерть. Сказане цілком достатньо характеризує неминучу небезпеку самостійного застосування препаратів цієї рослини.