Айва довгаста (Cydonia oblonga);
квітове дерево, пигва звичайна, бедрянка цареградська; айва продолговатая

Невелике дерево родини розових підродини яблуневих. Молоді пагони шерстисто-повстисті. Листки короткочерешкові, яйцевидні або овальні, темно-зелені, зісподу сіруватоповстисті. Квітки великі, двостатеві, 5-пелюсткові, білі або блідо-рожеві, одиничні, на кінцях бокових гілочок. Плід — яблуко кулястої або грушовидної форми,   лимонно-жовте, кисло-солодке, терпке. Цвіте у травні — червні.

Поширення. Походить з Кавказу і Середньої Азії. На Україні є майже по всій території республіки, але більше її в південних та південно-західних районах, вирощують як плодову рослину.

Сировина. Плоди (Fructus cydoniae) вживають у свіжому і переробленому вигляді. Насіння (Semen cydoniae oblongae) використовують для одержання слизу (Mucilago cydoniae). Аптеки сировину не відпускають. Листя айви використовують у косметиці. Хімічний склад. Плоди Айви довгастої містять 10—12 мг % аскорбінової кислоти, 0,1—1,8% дубильних речовин, близько 0,3% пектинових речовин, 5% органічних кислот (яблучна, лимонна, винна), 5,3—12,1% цукрів (переважно фруктоза), сполуки заліза і міді, ефірну олію тощо. Насіння айви довгастої вкрите білястою плівкою, яка на 20% складається із слизистих речовин.

Фармакологічні властивості і використання. Плоди Айви довгастої виявляють в'яжучу, кровоспинну, сечогінну та антисептичну дію. Наявність у плодах значної кількості заліза і пектинових речовин зумовлює використання їх при недокрів'ї, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, що супроводяться проносами і кровотечами. Використовують айву і як сечогінний засіб при захворюваннях серцево-судинної системи. Інстиляція (закапування) свіжого соку в сечовивідний канал затримує менструацію. Протерті варені плоди використовують при хворобах печінки і як протиблювотний засіб. Відвар із свіжих або сухих плодів вживають при відсутності апетиту, кровохарканні та маткових кровотечах. Одержаний з насіння слиз — ефективний протизапальний і пом'якшувальний засіб при запаленнях дихальних і травних органів та шкіри. Відвар листя використовують для фарбування волосся при передчасному посивінні.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — слиз із насіння (5 г цілого, не подрібненого, насіння на 100 мл окропу, настоюють і періодично збовтують 10—15 хв, проціджують без віджимання насіння) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день; відвар сушених плодів (10 г плодів на 100 мл окропу) по 1 столовій ложці перед їдою.

Зовнішньо — слиз із насіння (5 г насіння на 100 мл окропу) застосовують для полоскання при ангіні та як косметичний засіб (при опіках і трісканні шкіри), в поєднанні з іншими лікарськими рослинами — при догляді за сухою шкірою обличчя.