Апельсин (Citrus sinensis);
апельсин

Вічнозелене дерево роду цитрус родини рутових. Листки шкірясті, цілісні, зчленовані з черешками. Квітки правильні, білі, одиничні або в малоквіткових щитках. Плід — померанець, кулястий або овальний, від ясно-жовтого до майже червоного забарвлення, соковитий. Поширення. Походить з Південно-Східної Азії. На теренах колишнього СРСР вирощують на чорноморському узбережжі Кавказу як плодову рослину.

Сировина. Як лікувальний і профілактичний засіб використовують свіжі плоди і сік із них.

Хімічний склад. Плоди містять цукри (6—8%), лимонну кислоту (1—2%), каротин, аскорбінову кислоту (65 мг %), тіамін, рибофлавін, біофлавоноїди, пектинові речовини та сполуки кальцію, фосфору і калію. Використання. Апельсин — полівітамінний засіб. Вживають при гіпо- та авітамінозах, подагрі, гіпертонії, атеросклерозі, при захворюваннях печінки. Апельсиновий сік збуджує апетит, добре тамує спрагу при підвищеній температурі тіла, поліпшує травлення. Особливо корисно вживати його при гіпосекреторних гастритах, слабому жовчовиділенні, схильності до спастичних запорів.

Протипоказано вживати сік при виразковій хворобі шлунка і при гастриті з підвищеною кислотністю шлункового соку. Шкірку плодів у народній медицині використовували як жаротамувальний і кровоспинний засіб, при маткових кровотечах і надмірних менструаціях.