Аралія серцевидна (Aralia cordata);
аралія Шмідта; аралия сердцевидная

Багаторічна трав'яниста рослина родини аралієвих. Стебло просте, голе, 1,5—2 м заввишки. Кореневище товсте, м'ясисте, ароматне. Листки двічі-трійчасто-перистоскладні, довгочерешкові. Квітки дрібні, зеленувато- або жовтувато-білі, двостатеві й тичинкові, зібрані у верхівкове волотевидне суцвіття, що складається з багатьох зонтиків. Інколи в пазухах верхніх листків утворюються додаткові, частіше одиничні зонтики. Плоди ягодоподібні, м'ясисті, чорні, 3—4 мм у діаметрі. Цвіте у липні—вересні.

Поширення. В дикому стані росте на Далекому Сході (південні Курильські острови, Сахалін). На Україні є в ботанічних садах і на дослідних станціях, у окремих аматорів як інтродукована рослина.

Заготівля і зберігання. Використовують корені завтовшки 2— 4 см, відібрані восени або рано навесні з рослин 5—15-річного віку. Викопані корені старанно очищають від землі, розрізають на куски 10—12 см завдовжки (товсті розщеплюють) і сушать під наметом, у провітрюваних приміщеннях або в сушарках при температурі не вищій за 60°. Зберігають у сухих приміщеннях. Строк придатності — 2 роки.

Хімічний склад. Корені Аралії серцевидної містять тритерпенові сапоніни — аралозиди А, В і С, близькі за хімічним складом до панаксозидів женьшеня. Серед них переважає аралозид А. Крім цього, в коренях є кумарини, ефірна олія (2%) тощо.

Використання. Настойку коренів Аралії серцевидної використовують нарівні з настойкою коренів аралії високої за тими самими показаннями, ці настойки майже не різняться за активністю. Разом з тим токсичність настойки Аралії серцевидної значно нижча порівняно з настойкою аралії високої.