Агава американська (Agave americana).
Родина амарилісових — Amaryllidaceae.

З лікувальною метою використовують листя й свіжий сік рослини.

Агава — тропічна рослина (з Південної Америки). У нашій країні вона поширена як кімнатна декоративна рослина (мал. 1), схожа частково на іншу, також кімнатну рослину,— алое, або столітник (див. нижче, за алфавітом), але листки має ширші, розміром у півдолоні, у неї нема біля кореня ніякого стебла, яке б піднімалося над м'ясистими шиповидними листками, як це іноді буває у алое.

У звичайних умовах агава росте 15—20 років. Листя для лікування слід вживати з рослин, яким не менш як три роки.

Агава американська має майже такі самі хімічні й фармакологічні властивості, як і алое, але її спеціально ще не вивчено, і з лікувальною метою її застосовують лише в народі. Агаву використовують для зовнішнього лікування (при ранах, наривах та ін.) і для вживання всередину (при хворобах шлунка, печінки, легень та ін.) як знезаражуючий, протизапальний, болетамувальний, жарознижувальний та відхаркувальний засіб.

Листки цієї рослини для зовнішнього застосування використовують у свіжому вигляді, розщеплюючи листок і прикладаючи його до хворого місця розрізаним боком. Особливо добрий ефект дає застосування агави при наривах та ішіасі (запаленні сідничного нерва).

У осіб з дуже чутливою шкірою при накладанні на хворе місце й тривалому триманні агави буває сильний жар, але боятися такої реакції не треба: побічних наслідків і ускладнень не буває. Щоб зменшити подразнення шкіри, до хворого місця треба час од часу прикладати тонким шаром свіжий сир з кислого молока.

При внутрішніх захворюваннях агаву вживають здебільшого у вигляді настою на воді свіжого подрібненого листя, тільки при хворобах печінки та при жовтяниці — у вигляді порошку. Суміш із свіжого соку агави американської з медом вживають усередину при туберкульозі легень і при затяжному стійкому бронхіті (див. «Алое»).

Способи застосування. Настій агави готують так: беруть один листок рослини середньої величини, подрібнюють його, кладуть у склянку холодної води й настоюють протягом 6 годин; потім проціджують крізь марлю й п'ють по 1 столовій ложці 3 рази на день перед їдою.

Відвар агави вживають у таких самих дозах. При шлункових хворобах настій або відвар (особливо при диспепсії) найкраще поєднувати з відваром полину (10,0— 150,0) в такій концентрації: 1 частина полину на 5 частин агави; доза вживання така сама.

Готують цю лікувальну суміш так: 1,0 або 20 крапель настойки полину (або 1 столову ложку відвару) беруть на 5,0 або на 1 чайну ложечку соку агави, розводять у 0,5 л кип'яченої води. Доза вживання: по 1 столовій ложці 3 рази на день.

Порошок готують з розчленованого, висушеного на повітрі листя, потовченого й просіяного. Зберігати в сухому місці. Вживати по 0,2—0,5 г, або по стільки, скільки вміститься на кінчику складаного ножика, 3 рази на день.

Свіжий сік з агави вживають (замість настою або відвару) но 20 крапель на ложку води, що особливо рекомендується при водянці, яка починається, та для нормалізації функціональної діяльності шлунка й кишечника.