Астрагал шерстистоквітковий (Astragalus dasyanthus)
божі ручки, вовчий горошок волохатий, золототисячник, котячий горох, перелет, перелет польський, перелет солодколистий, сладима, солодке зілля.

Родина бобових — Zeguminosae.

З лікувальною метою використовують траву цієї рослини.

Поширений астрагал здебільшого на півдні Європейської частини СРСР (на Західному Кавказі, Східному Передкавказзі, Причорномор'ї, у Волгоградській, Саратовській, Тамбовській, Курській, Воронезькій, Рязанській, Київській, Харківській і Полтавській областях). Трапляється й за рубежем: в Угорщині, Румунії, Болгарії та Югославії. У нас росте у степах, по схилах гір і річкових долин.

Це багаторічна трав'яниста рослина заввишки до 35 см з густими рудуватими волосками. Стебла прямостоячі або підведені. Листки складні, непарнопірчасті, складаються з 10—18 пар листочків, шовковисто-волохаті, густоопушені рудими волосками з трикутно загостреними ланцетовидними прилистками. Квітки жовті, з рудими волосками, неправильні, як у гороху (метеликові, в густих голівчасто-кульовидних суцвіттях). Плід — волохатий біб, яйцевидно-тригранний, зрізаний на верхівці. Насіння овальне, шкірясте. Траву збирають, коли рослина цвіте, й сушать, як звичайно, на повітрі.

Наукова медицина особливо успішно застосовувала й застосовує шерстистоквітковий астрагал для лікування хвороб серця; гіпертонії, стенокардії та серцево-судинної недостатності. Астрагал сприяє й відновленню функціональної діяльності печінки (А. П. Щедренко).

В народній медицині астрагал — майже універсальний засіб. Його застосовують як сечогінний засіб при хворобах нирок і при набряках різного походження. Препарати з цієї рослини мають блювотні, потогінні, в'яжучі й кровоспинні властивості. В народі астрагал застосовують і при нервових хворобах, ревматизмі з болем у суглобах та при золотусі (всередину).

Камедь, яку добувають із тріщин і надрізів інших видів астрагалу (особливо з Astragalus tragacantha), застосовують як в'яжучу речовину при виготовленні таблеток і пілюль, проте іноді її вживають усередину при кашлі, хворобах нирок і при жіночих хворобах, а зовнішньо застосовують для присипання виразок.

Способи застосування. Для лікувальної мети готують легкий відвар трави у відношенні 1 : 10, або 20,0-200,0, тобто беруть приблизно 1—2 столові ложки подрібненої трави на склянку окропу. Вживають по 1 столовій ложці 3—5 разів на день.