Аїр тростиновий (Acorus calamus);
лепеха звичайна, ірниця, татарське зілля, шуварник, шувар. сашина, гавір;
родина Ароїдних (Аrасеае); аир болотный

У ті давні часи, коли Великий степ просу­вався на захід Євразійського материка, перед войовничими кочівниками постала проблема питної води. Необхідно було не тільки напо­їти спрагле військо, а й забезпечити водою коней. За підрахунками видатного дослідника Лева Миколайовича Гумільова, чисельність воїнів складала приблизно 40 тисяч. Нагадає­мо, що кожен з них мав трьох коней: їздового, бойового і резервного, отже, загальна кіль­кість тварин сягала 120 тисяч. Кочівникам було відомо, що у тих водоймах, де росте аїр, вода завжди чиста. Тому вершники дбайливо зберігали загорнуті у вологу тканину шматки кореневищ рослини, які вивозили з батьків­щини, і розкидали їх тими водоймами, біля яких проходили військові маршрути. Походи повторювалися, часто тими ж шляхами, але тепер у розпорядженні воїнів і коней завжди була чиста вода. Для екстреного знезараження у воду додавали дрібно розмелений порошок кореневищ рослини. Через деякий час пили без остраху. Це було одне з перших застосу­вань бактерицидних властивостей аїру.

З XVI сторіччя аїр з'явився у Західній Європі, здичавів і став зростати повсюдно.

Познайомимося з рослиною ближче. На заболочених луках, біля водойм, а інколи й просто у воді досі можна натрапити на за­рості довгого (до 1 м) мечоподібного листя. Це і є аїр — багаторічна трав'яниста рослина з товстим, губчастим, білим всередині, по­взучим кореневищем, на якому листки після відмирання залишають характерні півмісяцеві рубці. Квітки аїру зеленувато-жовті, зібрані у суцвіття — початок. Плід — червона ягода. У Європейській частині Росії рослина не пло­доносить, а розмножується вегетативно — від­ростками кореневищ.

На території України аїр росте майже всюди: на болотах і болотистих луках, по бе­регах водойм і річок, днищах балок.

З лікувальною метою збирають корене­вища рослини. їх викопують восени чи рано навесні, швидко промивають у холодній про­точній воді, розрізають на шматки завдовжки 15-20 см і пров'ялюють на повітрі, після чого сушать у спеціальних сушарках при невисокій температурі (25-30 °С). Готову сировину збе­рігають у сухому місці. Сушені кореневища аїру відпускають у спеціалізованих аптеках.

У кореневищах рослини міститься ефір­на олія (до 8%), глікозид акорин, вітамін C (аскорбінова кислота) (до 150 мг%), дубильні речовини, крохмаль та різні смоли.

За багаторічну історію застосування аїру в науковій і народній медицині стали відомі його різнобічні властивості. Перш за все звернули увагу на бактерицидну дію росли­ни. Як ми вже розповідали, східні племена у Середні віки додавали порошок рослини у болотну і затхлу воду, після чого пили її без остраху. У той час, правда, не було про­мислового забруднення довкілля. Проте аїр має багато властивостей — протизапальні, знеболювальні, відхаркувальні, жовчогінні, антигельмінтні (протиглисні) і, внаслідок своєї бактерицидності, дезінфікуючі. Препа­рати аїру збуджують апетит (для цього ви­користовують спиртові екстракти кореневищ), стимулюють секрецію залоз травного тракту, їх застосовують для лікування шлунково-кишкових захворювань, бронхітів, трахеїтів, ларингітів (як відхаркувальне). Ліки, виготов­лені з рослини, використовують як загально-зміцнювальний і тонізуючий засіб. Застосову­ються кореневища аїру (окремо і як складова частина зборів) для дитячих ванн при рахіті та діатезі (золотусі).

У народній медицині діапазон застосуван­ня аїру значно ширший. Цілителі рекоменду­ють настої, відвари, настойки з рослини для лікування істерії, неврастенії, бронхопневмо­нії, плевриту, водянки, виразки шлунка та проносів. Застосовують аїр також при артри­тах, жовчнокам'яній хворобі, захворюваннях печінки і нирок. Зовнішньо відвар кореневищ використовують для полоскання порожнини рота та зміцнення коренів волосся, а у вигля­ді ванн він корисний не тільки для дітей, а й для жінок, які страждають на деякі гінеколо­гічні захворювання. Сік з кореневищ у народі раніше застосовували для поліпшення зору, пам'яті та слуху, а також для викорінення шкідливої звички — паління. Порошком коре­невищ народні лікарі присипали гнійні рани і виразки.

Необхідно пам'ятати, що усі препарати аїру протипоказані вагітним.

Ефірна олія, яку отримують з кореневищ аїру, має специфічний приємний запах, її ви­користовують у стоматології, а також у конди­терській і парфумерній промисловості. У За­хідній Європі листя аїру, потовчене на поро­шок, додають у тісто і випікають дивовижно ароматний хліб.

Настій кореневищ. 10 г сировини на 200 мл окропу. Настоюють 15 хв. Приймають по 1/4 склянки 3/4 рази на день за 30хв. до їди.

Настойка сухих кореневищ. Сирови­ну настоюють на 40%-ному спирті (горілці) у співвідношенні 1:5. Приймають по 1/2 чай­ної ложки 3 рази на день до їди.

Настій кореневищ (зовнішнє). 1 чай­на ложка подрібнених кореневищ на 300 мл окропу. Настоюють 2 год., проціджують. Ви­користовують у теплому вигляді для полос­кання ротової порожнини.