Анемона лісова (Аnеmone sylvestris);
родина Жовтецевих (Ranunculaceae);
ветреница лесная

Як і багато інших представників родини Жовтецевих, анемона лісова — не зовсім безпечна рослина. Але такий привілей родини. Це багаторічна трав'яниста кореневищна рослина, з прямостійним стеблом, заввишки до 15-30 см. Листки анемони довгочерешкові, прикореневі, п'ятироздільні, густоопушені. Квітки великі (30-70 мм в діаметрі), п'ятипелюсткові, білі. Цвіте у травні-червні. Плід — сім'янка.

У Росії часто трапляється в чорноземній смузі, проте далі на північ її знаходять рідше. Північна межа поширення проходить на північ від Оки. В Україні росте у мішаних та широколистяних лісах, на узліссях, лісових луках, галявинах, схилах у лісостепових та північних степових районах, серед чагарників.

Для лікування придатна тільки надземна частина рослини (трава), в якій містяться сапоніни, протоанемонін, аскорбінова кислота, флавоноїди, органічні кислоти та сліди алкалоїдів. Протоанемонін і сапоніни є й у коренях рослини.

Препарати анемони застосовують тільки в народній медицині. Вважають, що вони виявляють антисептичну, протизапальну, знеболювальну, потогінну та сечогінну дію. Відвар трави анемони лісової раніше вживали при погіршенні зору і слуху, головному й зубному болю, кашлюку та захворюваннях верхніх дихальних шляхів, застуді, шлунково-кишкових недугах, затримці менструації, білях, гонореї, імпотенції та паралічах.

Потрібно зазначити, що будь-яке застосування препаратів анемони лісової має бути узгоджене з кваліфікованим лікарем-фітоте-рапевтом.

Зовнішньо (тільки зовнішньо!) траву анемони використовують при шкірних захворюваннях, сифілісі, а також ревматизмі. Квітки прикладають до наривів для їх прискореного дозрівання. Рослина отруйна, її використання потребує обережності.