Аралія висока (Aralia elata, синонім — А. mandshurica);
аралія маньчжурська, шип-дерево, чортове дерево; родина Аралієвих (Аralіасеае);
аралия высокая

Флора Далекого Сходу славиться екзотичними рослинами, які у природних умовах більше ніде не трапляються. Це повною мірою стосується і лікарських рослин: аралії, женьшеню, заманихи, елеутерококу — далекосхідних аборигенів.

Аралія висока — листопадний колючий кущ чи невисоке дерево з прямим стовбуром, всіяним численними великими шипами (звідси назви синонімів). Висота його становить 1,5-5 м (у культурі досягає 12-15 м). Листки рослини великі, чергові, перистоскладні чи двічіперистоскладні, завдовжки до 1 м. Квітки дрібні, білі чи кремові, у зонтиках, зібраних у верхівкові волоті. Довжина суцвіть сягає 45 см. Плід — соковита синьо-чорна кістянка. Цвіте аралія у липні-серпні, дозріває у вересні-жовтні. Плодоносить щороку. Росте у Примор'ї й південній частині Приамур'я поодиноко або групами на старих згарищах, вирубках та інших освітлених місцях, у хвойних і мішаних лісах. В Україні вирощується у ботанічних садах та дендропарках.

З лікувальною метою використовують коріння аралії завтовшки 1-3 см, зібране пізно восени чи рано навесні. Процедура заготівлі доволі складна: корені викопують за допомогою лопат, ломів і спеціальних металевих важелів. Для відновлення рослини обов'язково залишають 1-2 радіальні корені. Заготовлену сировину ретельно очищають від землі, розрізають на шматки завдовжки 10-12 см (більш товсті корені розщеплюють уздовж). Сушать під укриттям на повітрі, у добре вентильованих приміщеннях чи у спеціальних сушарках при температурі, що не перевищує 60 °С. Зберігають готову сировину в сухому приміщенні протягом двох років.

Корені рослини містять тритерпенові сапоніни, так звані аралозиди А, В і С, ефірну олію, смолисті речовини й камедь; білки, крохмаль, вуглеводи та алкалоїд аралін.

У науковій медицині з коренів аралії готують спиртову настойку і препарат сапарал (сума аралозидів). Настойку рекомендують як тонізуючий засіб при нервових і психічних захворюваннях, залишкових явищах після травм головного мозку (струсів, контузії), гіпотонії, зниженні статевої потенції. Настойка аралії виявляє загальнозміцнювальну дію: поліпшує стан хворих після тяжких захворювань, стимулює роботу серцево-судинної і центральної нервової систем. Усі препарати рослини, у тому числі сапарал, протипоказані при епілепсії, підвищеній нервовій збудливості, безсонні та гіпертонічній хворобі, їх не можна приймати перед сном. Необхідно суворо дотримуватися призначення лікаря: передозування препаратів аралії неприпустиме!

Цінні лікувальні властивості аралії стимулювали її вирощування за межами ареалу. Розмножують рослину насінням, вегетативно-кореневими живцями та кореневими відростками. Насіння аралії швидко втрачає схожість і погано проростає, тому зберігають його не більше півтора року. Кращі результати дає розмноження рослини кореневими відростками і живцями. У посадкові ями перед саджанням дають добрива.

Аралія маньчжурська — добрий медонос. Нектар, що виділяється 100 квітками за добу, містить 17,3-20,6 мг цукру, а медова продуктивність рослини на Далекому Сході досягає 25-30 кг з 1 гектара. Під час цвітіння аралії бджолина сім'я за добу поповнює вулик на 1,5-2,5 кілограма світлого й запашного меду.

Настойка коренів. Корені настоюють на 70%-ному спирті у співвідношенні 1:5 протягом 12-15 діб. Приймають по 30-40 крапель двічі на день (зранку і вдень).

Сапарал (аптечний препарат). По 1 таблетці (0,05 г) 2 рази на день (зранку і вдень) після їди.