Арніка гірська (Arnica montana);
ангельське зілля, баранка, скусівник гірський, трава бараня, чарник;
родина Айстрових (Asteraceae), або Складноцвітих (Compositae);
арника горная

Зовні ця рослина дещо нагадує нагідки, але якщо придивитися уважніше, то різницю можна помітити відразу. По-перше, уся вона опушена залозистими волосками, по-друге, листки не такі, а по-третє, арніка — багаторічна рослина, на відміну від однорічних нагідок. Стебло у неї прямостійне, біля його основи міститься розетка з чотирьох овальних листків. Стеблові листки сидячі, супротивні, ланцетні чи довгасті. Квітки жовті чи світло-оранжеві, в одиночних кошиках на верхівках стебел і пагонів; крайові квітки у суцвітті — язичкові, серединні — трубчасті. Плід — сім'янка. Цвіте рослина у червні-липні, плоди дозрівають у серпні-вересні. У природних умовах росте в Карпатах, зрідка трапляється у Житомирській області на луках, узліссях, у перелісках і серед чагарників. Зростає також у Білорусії і країнах Прибалтики. Надмірне збирання арніки для лікарських потреб з XI сторіччя суттєво підірвало природні популяції цієї рослини, подекуди вона просто зникла, тому арніку ввели в культуру, а існуючі популяції занесено до Червоної книги. Збирання рослини у природних умовах заборонене.

З лікувальною метою заготовляють квіткові кошики арніки. Збирають їх на початку цвітіння рослини, зрізають ножицями чи секатором так, щоб надлишок квітконоса не перевищував 1 см. Зрізані суцвіття сушать під укриттям чи на горищах з доступом свіжого повітря, а інколи — у спеціальних сушарках при температурі повітря не вище 55-60 °С.

Зберігають висушену сировину в сухому місці протягом двох років.

Квіткові кошики арніки містять різні пігменти: лютеїн, арнідіол, фарадіол, арніцин, дубильні й смолисті речовини; органічні кислоти (фумарову, яблучну, молочну); ефірну олію, вітамін С, білки, цукор, інулін, камеді, холін, алкалоїди та інші складні органічні сполуки.

Найбільш активна з терапевтичного погляду барвна речовина фарадіол, яка при зовнішньому застосуванні виявляє місцеву подразнювальну дію і сприяє розсмоктуванню крововиливів. Арніцин збільшує амплітуду серцевих скорочень, розширює кровоносні судини, покращує кровопостачання серцевого м'яза, а також справляє гемостатичний (кровоспинний) ефект.

Доведено, що біологічно активні речовини арніки пришвидшують серцевий ритм і мають тонізуючий вплив на спинний мозок. У малих дозах препарати з квіток арніки тонізують, у великих — виявляють седативну (заспокійливу) і протисудомну дію. Вони мають також жовчогінні, протизапальні властивості та посилюють скорочення матки. Відомо про антисклеротичну дію арніки, її препарати знижують рівень холестерину в крові.

В акушерстві та гінекології настойка арніки — незамінний кровоспинний засіб, особливо при поганому скороченні матки у післяпологовому періоді, а також при гі-перполіменореї (великій крововтраті під час менструації) і кровотечах, пов'язаних із запальними захворюваннями жіночої статевої сфери.

Оскільки настойки і настої з квіток арніки позитивно впливають на діяльність серцево-судинної системи, їхнє застосування, поряд з іншими засобами, корисне при стенокардії, міокардитах, гіпертонічній хворобі і кардіосклерозі. Як седативний засіб арніку в сучасній медицині використовують рідко.

Настій з квіток арніки частіше призначають зовнішньо, у вигляді вологих пов'язок, компресів, примочок — при лікуванні забитих місць, саден, гематом, гнійничкових захворювань шкіри, виразок, легких опіків та відмо-рожень.

Передозування препаратів арніки небажане!

У культурі рослину розмножують насінням і відрізками кореневищ, які заготовляють навесні з ділянок багаторічних насаджень. Ділянку під посадку готують з осені, вносячи при перекопуванні органічні добрива (гній, торфокомпост), а також мінеральне підживлення. Арніка надає перевагу легким за механічним складом, багатим на гумус грунтам, любить вологу, але не витримує перезволоження. На одному й тому ж місці рослину можна вирощувати не більше 4-5 років.

Настій квіток. 10 г квіток (3 столові ложки) поміщають в емальовану посудину, заливають 200 мл окропу і нагрівають на киплячій водяній бані 15 хв., охолоджують при кімнатній температурі 45 хв., проціджують, віджимають, доводять кип'яченою водою до початкового об'єму. Приймають по 1 столовій ложці 3 рази на день після їди як кровоспинний і жовчогінний засіб. Настої зберігають у прохолодному місці не більше двох діб.

Настойка квіток. Квітки у співвідношенні 1:10 настоюють на 70%-ному спирті. Приймають по 30-40 крапель у невеликій кількості води чи молока як кровоспинний засіб.