Барвінок малий (Vinka minor);
могильник, хрещатий барвінок; родина Барвінкових (Аросупасеае);
барвинок малый

Суцільний вічнозелений килим переплетених стебел барвінку з яскраво-блакитними квітами, які з'являються у травні, надзвичайно ошатний. Тому рослину часто використовують у садово-паркових композиціях. Барвінок більш відомий жителям України, держав Прибалтики та південних областей Росії. У середній смузі він непогано приживається на присадибних ділянках. Це вічнозелений півкущик (за іншими даними, здерев'яніла трав'яниста рослина) зі сланкими стеблами завдовжки до 60 см, які вкорінюються у вузлах. Листки вічнозелені, еліптичні, шкірясті, голі, зверху блискучі, завдовжки 3-5 і завширшки до 2,5 см. Квітки синьо-фіолетові, сині, інколи блакитні, діаметр їхнього віночка — до 2,5 см. Цвіте з травня до початку липня. Плід збірний з двох листянок. У природних умовах росте серед чагарників, у дубових, грабових, букових і соснових лісах південних областей Росії, в Україні — у південних лісостепових і лісових, північних степових районах, передгір'ях Криму та Карпат.

Цілющі властивості цієї рослини відомі з часів Плінія Старшого і Гіппократа, проте використовувати її потрібно обережно, оскільки барвінок має токсичні властивості.

Для приготування лікарських препаратів заготовляють надземну частину під час цвітіння, краще у травні. Зібрану траву сушать під укриттям чи на горищах, а також у спеціальних сушарках при температурі 40-50 °С. Зберігають готову сировину в сухих, провітрюваних приміщеннях протягом двох років.

У надземній частині рослини містяться алкалоїди (до 0,4%), гіркі речовини, аскорбінова кислота (вітамін С) (до 900 мг%), урсолова кислота, каротин (провітамін А) (близько 8 мг%), флавоноїди. З квіток виділено флавоноїдний глікозид робінін.

Препарати, виготовлені на основі барвінку малого (вінкапан та девінкан), випускає фармацевтична промисловість. Настої і відвари з надземної частини рослини застосовують тільки у народній медицині.

Галенові препарати барвінку знижують артеріальний тиск, виявляють в'яжучу, протизапальну, протимікробну і кровоспинну дію. Вони розширюють венозні та мозкові судини, розслаблюють гладку мускулатуру тонкого кишечнику, стимулюють скорочення матки. Препарати вінкапан і девінкан призначають при гіпертонічній хворобі, спазмах судин головного мозку, неврогенній тахікардії та вегето-судинній дистонії. Девінкан допомагає також при мігрені.

У народній медицині надземну частину рослини застосовують у вигляді відварів, напарів і настоїв. Їх використовують для лікування гіпертонічної хвороби, мігрені, зубного болю, цинги, кровотеч з ясен та для усунення неприємного запаху з ротової порожнини (полоскання); лікують також емфізему легень, дизентерію, діарею (пронос), маткові та кишкові кровотечі, безпліддя, статеве безсилля, екземи та інші шкірні хвороби. Напар квіток застосовують як засіб догляду за шкірою: він надає їй м'якості, еластичності та приємного матового відтінку.

Препарати народної медицини з барвінку для внутрішнього вживання, зважаючи на їхню токсичність, потрібно використовувати тільки під контролем кваліфікованого фітотерапевта.

Досить часто барвінок малий входить до складу гомеопатичних препаратів.

Настій трави з квітками. 15 г сировини нагрівають до кипіння у 250 мл горілки, кип'ятять 5 хв., проціджують. Приймають по 5 крапель зранку і ввечері протягом 4 днів, роблять дводенну перерву, після чого курс повторюють, при зниженні потенції.

Настій листків. 1 столова ложка сировини на 250 мл окропу. Настоюють 15-20 хв., проціджують. Приймають по 1/3-1/4 склянки тричі на день при гіпертонічній хворобі.

Відвар трави. 1 столова ложка сировини на 250 мл окропу. Кип'ятять 10 хв., проціджують. Для обмивання ран, виразок, при сверблячих дерматитах.