Бадьян зірчастий (Jllicium verum),
звіздоніж, зірчастий аніс.
Родина магнолієвих — Magnoliaceae.

З лікувальною метою використовують насіння й коріння.

Це невелика вічнозелена дикоросла рослина, яку вирощують у Китаї та Індокитаї. В СРСР бадьян як дикоросла рослина не трапляється, його вирощують у Сухумі. Плід — складна листянка у вигляді 6—8-променевої зірки.

Застосовують бадьян у побуті як прянощі, а в науковій медицині — для поліпшення смаку ліків; входить він і до складу грудних чаїв.

У народній медицині препарати з бадьяну вживають при болях у животі, при гарячці, малярії, чумі та епілепсії (відвар насіння або олію з нього), при глистах (корінь, або, правильніше, шкірочку з кореня).

Способи застосування. Відвари: 1) від глистів: 10,0—200,0, 2 чайні ложечки кореня бадьяну заварюють на склянку окропу і вживають натщесерце по 1 столовій ложці, поки не вийдуть глисти (круглі);

2) в інших перелічених вище випадках: 20,0—200,0; 4 чайні ложечки кореня бадьяну заварюють на склянку окропу; вживати по 2—3 столові ложки 3 рази на день.