Барбарис звичайний, кислянка (Berberis vulgaris) і барбарис сибірський (Berberis sibirica).
Родина барбарисових — Berberidaceae.

З лікувальною метою використовують кору, плоди, коріння й листя цих видів рослин.

Барбарис звичайний трапляється в Європейській частині Радянського Союзу, в тому числі й усюди на Україні і на Північному Кавказі, а також у середній і південній частинах Європи; в Радянському Союзі його широко вирощують. Барбарис звичайний — гілляста кущова рослина заввишки до 2,5 м. Кора в нього зовні світло- бура, всередині (при зрізанні) темно-жовта; пагони й молоді гілки жовтаві, на другий рік стають сірими; вони вкриті трироздільними колючками й багатьма вкороченими гілочками, на яких сидять пучки листків з повислими квітковими кетягами. Листки чергові, з короткими черешками, довгасто-обернено-яйцевидні, тупі, по краю дрібнопилчасті, до 4 см завдовжки. Квітки світло-жовті, пелюстки коротші за чашолистки. Плід — довгаста, циліндрична, червона кисла ягода. Цвіте барбарис у травні — червні, плоди дозрівають у вересні — жовтні. Кору збирають у період руху соків (у квітні — травні), коріння — напровесні (у квітні) або пізно восени (у жовтні — листопаді), ягоди — в період дозрівання.

Барбарис сибірський росте, як видно з його назви, в Сибіру. За своїм зовнішнім виглядом відрізняється від барбарису звичайного. Це низькоросла, всього до 1 м заввишки, дуже гілляста колюча кущова рослина (колючки — 3—5—7-роздільні). Листки дрібніші — до 2 см завдовжки. Квітки сидять по одній на квітконосах, які коротші за листки й дорівнюють за довжиною самій квітці. Ягода червона, широкоовальна, до 9 мм завдовжки. В лікувальному відношенні барбарис сибірський вважають ефективнішим за барбарис звичайний.

Хімічними дослідженнями останнього часу встановлено, що дійовою речовиною в барбарисі є алкалоїд берберин.

Як кровоспинний засіб настойку з висушеної кори й коріння барбарису застосовують у народній медицині та в гомеопатії.

В гомеопатії барбарис застосовують і при хворобах нирок, печінки та сечових шляхів.

У Забайкаллі барбарис вважають дуже сильним потогінним засобом, а також в'яжучим, причому в ньому є до 15% аскорбінової кислоти, або вітаміну С.

Третій вид барбарису — амурський (Berberis amurensis). У науковій медицині його застосовують у вигляді настойки з листя для скорочення й зворотного розвитку матки в післяродовому періоді. Протягом останнього часу з цією самою метою застосовують і барбарис звичайний. Крім того, помічено, що він має жовчогінну дію і його можна застосовувати й при жовтяниці. Як вітамінний засіб, його застосовують при цинзі, а як потогінний — при малярії. Барбарис амурський підвищує апетит.

Способи застосування. Відвар кори або коріння: 30,0—200,0; вживати всередину по 1 столовій

ложці кожної години (при сильних кровотечах).

Настойка кори або коріння: 25,0; вживати по 30 крапель 3 рази на день.

Настойка листя барбарису амурського і звичайного: 50,0 або 30,0; вживати по 30 крапель 3 рази на день.