Береза пухнаста, або біла (Betula alba),
інший вид цього дерева — береза бородавчаста (Betula verrucosa).
Родина березових — Betulaceae.

Для лікувальної мети використовують кору, листя, бруньки та сік цього дерева.

Береза пухнаста і береза бородавчаста мало чим відрізняються одна від одної в ботанічному, хімічному й фармакологічному відношенні та в терапевтичному застосуванні.

Пухнаста береза відрізняється від бородавчастої лише тим, що листки в неї мають знизу (в кутах жилок) волоски, і ще тим, що росте вона у вологіших місцях.

Береза дуже поширена майже по всій території Радянського Союзу.

На Україні також ростуть обидва ці види берези. Пухнаста береза росте переважно на Поліссі — по вологих лісах, чагарниках та болотах. Бородавчаста береза росте в лісових районах та в Лісостепу. Іноді вона утворює чисті насадження — березняки.

З берези добувають березовий сік (пасоку), березове вугілля та березовий дьоготь.

Листки цього дерева багаті на вітаміни С, бруньки — на ефірну олію; є в березі й сапонін, бетуларетинова кислота, гірка екстрактивна речовина, дубильні й інші речовини, корисні для організму людини. Крім того, береза має й фітонцидні властивості, тобто вона виділяє захисні речовини, здатні вбивати мікроорганізми. З неї готують вітамінні, антисептичні (знезаражуючі), сечогінні, протизапальні й глистогінні препарати та засоби, що регулюють функціональну діяльність шлунково-кишкового тракту, а також менструації й функціональну діяльність жіночих статевих органів.

Як сечогінний засіб препарати берези визнала й наукова медицина.

В народі успішно застосовують листя й бруньки, кору та сік берези і не тільки всередину, але й зовнішньо. Листя використовують при хворобах нирок і сечового міхура.

Препарати з берези застосовують при шкірних хворобах, гострому ревматизмі, запаленнях печінки та при родильній гарячці, при виразковій хворобі шлунка й дванадцятипалої кишки. Звичайно, у таких випадках беруть 50,0 бруньок берези, настоюють їх протягом 10 днів на 500,0 горілки й дають пити настойку по ¹/₂—1 чайній ложечці з водою 3 рази на день за 15—20 хвилин до їди. Цей засіб поліпшує хворим апетит і сприяє загоєнню виразок шлунка й дванадцятипалої кишки.

Як засіб, що регулює функціональну діяльність жіночих статевих органів, відвар з листя берези можна рекомендувати при мізерних менструаціях.

Як протиспазматичний засіб препарати з берези цінні при судомі. При зубному болю прикладають ватку з настойкою на хворий зуб.

При всіх перелічених хворобах (крім зубного болю) ці ліки вживають усередину й застосовують зовнішньо.

Настойку бруньок берези або відвар, а також відвар листя вживають як глистогінний засіб при гостриках і аскаридах. У народі зовнішньо застосовують цю настойку й від пролежнів.

Дьоготь з берези в народі застосовують для знищення коростяних кліщів. Крім того, чистий дьоготь застосовують від хвороб горла й легень (бронхіту, туберкульозу легень та ін.). Його вживають усередину по 5—10 крапель 3 рази на день. Зовнішньо його застосовують від шкірних хвороб у вигляді так званої дьогтярної мазі: 1,5 г дьогтю на 15 г парафіну або вазеліну.

В народі березовий дьоготь застосовують і як дезинфікуючий засіб: капаючи ним на жарини, створюють дезинфікуючі гази й так знезаражують повітря.

Кору й сік берези використовують рідше.

Якщо напохваті не виявиться ні бруньок, ні соку з берези (в зимову пору, якщо їх не заготовлено з весни), то замість них не менш успішно застосовують відвар з молодих свіжозрізаних і подрібнених гілок берези.

Примочки з відварів березового листя й бруньок або настойка з бруньок добре загоюють свіжі рани, навіть глибокі.

Відваром з листя берези миють голову від передчасного випадання волосся.

Способи застосування. Відвар листя: 20,0—200,0; заварити 4 чайні ложечки листя на склянку окропу; коли окріп вихолоне, додати 0,2 г, або ¹/₂₀ частину чайної ложечки соди, щоб розчинити нерозчинну бетуларетинову кислоту, що є в листках берези. Добре заварене листя настоювати протягом 6 годин, як настої. Процідити й випити за два рази, з проміжком у 4 години.

Іноді заварюють міцніший відвар листя (90,0—400,0), тобто беруть 6 столових ложок на 2 склянки окропу, щоб вживати по півсклянки 4 рази на день.

Відвар бруньок: чайна ложечка бруньок на півсклянки окропу; вживати по 2 столові ложки 3 рази на день.

Настойка бруньок на спирті — 25,0; настоювати 8 днів; вживати по 20 крапель 3 рази на день.

Настойка бруньок на горілці: на пляшку горілки взяти півпляшки бруньок, настоювати їх протягом місяця; вживати по 40 крапель 3—4 рази на день (при холері — по 1 чарці щогодини, до припинення блювання).

Свіжий сік: вживати по три склянки на день (як протизапальний і сечогінний засіб).

Зовнішнє застосування листя берези: звичайні ванни — повні й сидячі, «суха ванна» та зігрівальні компреси.

«Суха ванна» полягає в тому, що свіжого березового листя накладають у глибоку діжку, яка замінює ванну, накривають її, щоб листя зігрілося, і тоді хворий заривається в нього по шию або по пояс і перебуває в «сухій ванні» близько години.

З потовченого листя можна робити й зігрівальні компреси тривалістю в 1—11/2 години. Взимку можна (але вже з меншим ефектом) робити такі самі компреси й із сушеного березового листя, запареного окропом.