Буквиця лікарська (Betonica officinalis), буквиця чорна.
Родина губоцвітих — Labiatae.

З лікувальною метою використовують траву рослини.

Поширена в помірній і теплій смугах Радянського Союзу, в тому числі майже всюди на Україні. Росте по луках, заростях, у гаях, на пагорбах, у лісових посадках, при лісових дорогах та на кладовищах.

Буквиця лікарська — багаторічна трав'яниста рослина з прямим, чотиригранним, волохатим стеблом заввишки від 26 до 90 см. Весною від кореня виростає пучок листя на довгих черешках і одне-троє довгих стебел. Листки довгасто-яйцевидні, зарубчасті, як і стебла — волохаті, верхні — майже сидячі. Квітки світло-пурпурові, зібрані кільцями в пазухах верхніх листків; кільця квіток поступово до верху стебла зближуються в густе колосовидне суцвіття. Цвіте буквиця лікарська з червня до вересня.

Рослина має досить сильний, своєрідний запах і солодкувато- гіркий, терпкий смак. Збирають траву під час цвітіння рослини.

У буквиці лікарській є гіркоти й дубильні речовини. За своєю дією на організм — це в'яжучий, відхаркувальний, легкий проносний і частково сечогінний засіб.

Використовують траву буквиці лікарської лише в народній медицині, насамперед при хворобах печінки (її тільки саму або в сумішах з іншими рослинами). При поганому травленні її застосовують як регулювальний, а іноді й як легкий проносний засіб; при кашлі — як відхаркувальний засіб, що полегшує виділення мокротиння. Використовують траву буквиці й при легеневих кровотечах, але за умови, якщо траву заварити не на самій тільки воді (2 столові ложки на склянку води), а й додати 2 столові ложки міцного портвейну. Вживати по 2 винні чарки (або по 2 столові ложки) щодня (по 60 мл).

Вживають препарати з трави буквиці лікарської всередину й при простуді, паралічі та при подагрі.

Способи застосування. Відвар: 5,0—200,0; заварюють 1 чайну ложечку трави на склянку окропу; вживають по 1/3 склянки 3 рази на день.

Порошок: доза — від 1,0 до 3,0 рази на день.