Буркун лікарський, буркун жовтий (Меlіlotus officinalis).
Родина бобових — Leguminosae.

З лікувальною метою використовують цвіт і листя.

Дуже поширений майже в усіх районах Радянського Союзу, в тому числі усюди на Україні; немає буркуну тільки у Східному Сибіру та на Далекому Сході. Росте на луках, навіть на солонцюватих, на парових полях, на перелозі по схилах, у ярах, по узбіччях доріг та в посівах.

Буркун лікарський — дворічна трав'яниста рослина. Стебло в нього пряме, дуже гіллясте, внизу дерев'янисте, заввишки до 1 м і більше, з дрібними трійчастими листочками на довгих черешках, з шиловидними прилистками, по краю пилчастими. Квітки метеликові, дрібні, жовтого забарвлення, зібрані у видовжені китиці, з приємним кумариновим запахом, подібним до запаху свіжого сіна. Висушена трава має солонувато-гіркий смак, на відчуття слизуватий. Цвіте буркун з червня по жовтень. застосуванні) властивість при запаленні грудних залоз, опухах суглобів, спричинених ревматизмом, наривах, що не дозрівають і при порізах (мазь).

Деякі жінки запевняють, що буркун, якщо його змішати порівну з квітками підбілу й відварити (1 столова ложка суміші на склянку окропу), допомагає при запаленні яєчників (вживати по 3—4 столові ложки 5 разів на день). Строк лікування — 2—3 тижні, з умовою, що жінка утримуватиметься від статевого життя в період лікування.

Відвар буркуну вживають (усередину) для збільшення кількості молока в матерів, які годують дітей.

Способи застосування. Відвар: 20,0—200,0; по 1 столовій ложці 3 рази на день.

Зовнішньо жовтий буркун застосовують у вигляді компресу або примочки з обпареного окропом листячка й квіток або у вигляді мазі.

Мазь: 1 частина згущеного відвару на 4 частини коров'ячого масла або вазеліну.