БАРВІНОК МАЛИЙ –

Vinca minor L.

Родина Барвінкові — Apocynaceae

Як виглядає? Трав'яниста вічнозелена рослина. Стебло лежаче, до 60 см завдовжки, самовкорінювальне. Листки супротивні елінеовидні, шкірясті, блискучі. Квітки темнс-блакитні, одиночні, пазушні, на коротких квітконіжках. Цвіте в травні — червні.

Де росте? В Карпатах, Розточчі-Опіллі, на Західному Поліссі, в Лісостепу, в Степу (на заході). Поширений переважно на Правобережній Україні, а також в Полтавській області і в Криму — в дубових, дубово-грабових, рідше в дубово-букових лісах, культивується в квітниках.

Що й коли збирають? Листки під час цвітіння рослини.

Коли застосовують? При гіпертонічній хворобі, тахікардії. Знижує кров'яний тиск, тамує головний біль, лікує проноси, підвищує зсідання крові. При статевій слабості 20 г трави барвінку з квітками варять на малому полум'ї у 250 мл горілки і вживають по 8 крапель двічі на день (вранці й увечері) протягом 4 днів. Після цього роблять дводенну перерву і знову вживають.

При гіпертонії 1 столову ложку подрібнених листків варять в 1 склянці води 20 хвилин, п'ють ложками, випивають за добу.

Зовнішньо застосовують для полоскання рота при запаленні слизових оболонок, цинзі, кровотечах, при свербінні й висипах на шкірі. Лікувальна дія рослини пояснюється великим вмістом у ній алкалоїдів: ізовінкаміну, віназиду, пубесцину, мінорину; віні-ну. Алкалоїди, що є в барвінку рожевому (Vjnca rosea L.— о. Ява, у нас на підвіконні — катарантус), вінкристин і вінбластин, виявляють протипухлинну активність при лімфограпуломатозі та мієлоїдній і лімфоїдпій лейкемії.