Цикламен європей­ський (Cyclamen  vernum);
фіалка альпійська; дряква европейская

Багаторічна трав'яниста, до 15 см заввишки рослина родини первоцвітих. На кінці короткого або видовженого кореневища має приплюснуто-кулясту бульбочку, вкриту пробкоподібним шаром. Листки прикореневі, здебільшо­го вічнозелені, прості, з серце­видною або круглою, при основі глибоковиїмчастою, цілокраєю або рідкозубчастою пластинкою на довгому черешку, 12—20 см завдовжки. Квітки правильні, дво­статеві, великі, пазушні, оди­ничні, на квітконіжках, майже рівних листкам або в 1,5 раза довших за них; віночок кармі­ново-червоний, з короткою, май­же кулястою трубочкою і п'яти­роздільним відвернутим відги­ном. Плід — коробочка. Цвіте з серпня до жовтня.

Поширення. Батьківщина цикла­мена європейського — гори Се­редньої Європи, Балканський пів­острів. На території України (пе­реважно на Правобережжі) куль­тивується в умовах відкритого грунту як декоративна рослина, інколи дичавіє.

Заготівля і зберігання. Для ме­дичних потреб використовують свіжі бульби цикламена (Tubera Cyclaminis), які заготовляють во­сени і зберігають у льоху у вологому піску. Рослина нео­фіцинальна.

Хімічний склад. Бульби цикла­мена містять сапонін цикламін, який при гідролізі розщеплю­ється на аморфний сапогенін цикламіретин і цукор; леулозин, циклозу, декстрозу, пентозу та полісахарид цикламозин.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Експериментами встановлено, що препарати цик­ламена виявляють протистоцид­ну активність, а за дією на серце схожі на препарати на­перстянки. В гомеопатії цикла­мен використовують при роз­ладах шлунково-кишкового трак­ту та при простудних захворю­ваннях. У народі цю рослину визнають як засіб, що допома­гає при порушеннях менструа­цій і пов'язаних з ними нерво­вих розладах, при невралгіях, порушеннях травлення, коліках внаслідок метеоризму та при ревматичних болях. Використо­вують рослину і як зовнішній засіб. Особливо ефективним вва­жається застосування цикламе­на при головних болях простуд­ного характеру, фронтитах і гай­моритах. Хворому, який сидить із закинутою назад головою, вводять   піпеткою   в   ніздрі по 2 краплі свіжого процідженого соку і в такому положенні за­лишають його на 5 хвилин, слід­куючи за тим, щоб дихав він через ніс. Після цього хворому треба пов'язати голову і лягти у ліжко. Через 10— 15 хвилин після сеан­су хворий починає чхати й кашля­ти, рясно потіє, з ніздрів почи­нається виділення великої кіль­кості секрету, що триває добу, інколи менше. Через деякий час хворий міцно засинає й прокида­ється з добрим самопочуттям. По­товчені бульби прикладають до ревматичних пухлин і геморой­них шишок. При білях у жінок використовують свіжий сік, роз­ведений водою у співвідношенні 1:10. Треба пам'ятати, що цикла­мен належить до отруйних рос­лин. Користуватися ним треба обережно і обов'язково під на­глядом лікаря.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — настій (столову лож­ку дрібно нарізаних бульб настоюють 15 хвилин на 400 мл окропу, про­ціджують) по третині склянки 3 рази на день; настойку (готують на 70%-но­му спирті у співвідношенні 1:10) по 30—40 крапель 2—3 рази на день.

Зовнішньо — свіжий сік бульб по 2 краплі в обидві ніздрі.