Цикламен європейський (Cyclamen europaeum)
альпійська фіалка.
Родина первоцвітових — Primulaceae.

З лікувальною метою використовують кореневище або бульбу цієї рослини.

Цикламен - низенька трав'яниста багаторічна рослина. В дикому стані росте в лісах і на вологих місцях на півдні й південному заході Радянського Союзу та в горах Південної Європи.

Особливо поширений на заході й на сході Грузії (звідки й народна назва цієї рослини — дряква грузинська).

Кореневище в цикламену, яке використовують для лікування, бульбоподібне, до 60 г вагою, ззовні буре, з багатьма тонкими корінцями внизу. Стебла тонкі, безлисті, закінчуються вгорі одним листком або однією квіткою. Стебла з квітками здебільшого довші за стебла з прикореневими листками. Листки за формою серцевидні або нирковидні, з рідкими зубцями або й зовсім без зубців (цілокраї). Квітки одиночні, чашечка глибоко п'ятирозсічена. Плоди — кулясті або яйцевидні коробочки. Цвіте напровесні.

Бульби цикламену, що мають вигляд здавленого балабуха з дрібними корінцями внизу, збирають восени й зберігають, як хрін або моркву в погребі, щоб для лікування користуватися свіжим соком із них.

Цикламен отруйний, і тому ліки з кореневища цієї рослини можна застосовувати лише зовнішньо.

У гомеопатії приготовляють есенцію з свіжих кореневищ із коренями цієї рослини.

При геморойних шишках і ревматичних опухах до хворих місць прикладають свіжі натерті жмаки з кореневища цикламену. Свіжий сік із кореневища, розведений у відношенні 1 : 10, застосовують при гінекологічних захворюваннях (при білях); при укусі гадюки сік застосовують нерозведеним.

Дуже ефективний свіжий сік з кореневища цієї рослини при лікуванні головного болю простудного походження або як наслідку запалення придаткових порожнин носа (фронтитів і гайморитів). Хворому треба лягти у постіль горілиць. У ніздрі йому піпеткою вводять по 2 краплі соку (краще робити це під наглядом лікаря). Через 5 хвилин настає сильна реакція: хворий починає чхати й кашляти, почуваючи при цьому сильний жар у тілі, потіє.

З ніздрів протягом доби виділяється густий жовтуватий гній. Після цього хворий міцно спить добу й прокидається з добрим самопочуттям.