Чебрець плазкий (Thymus sepryllum);
чебрець боровий, тим'ян, богородська трава, богородицева травичка; родина Губоцвітих (Lamiaceae (Labiatae));
тимьян ползучий

У народі чебрець іноді ще лагідно називають богородицевою травичкою. Це багаторічний півкущик заввишки до 15 см. Стебло рослини сланке, дерев'янисте, з висхідними гілочками, місцями укорінюється. Листки завдовжки до 15 мм, завширшки до 7 мм, овальні чи ланцетні, на коротких черешках, із залозками, заповненими ефірною олією. Квітки рожево-фіолетові, у несправжніх кільцях, утворюють переривчасте головчасте суцвіття. Цвіте залежно від місця зростання з травня до кінця липня.

Широко розповсюджений на відкритих піщаних місцях, степових луках, галявинах сухих соснових лісів у Європейській частині Росії і Сибіру. Ізольовані ділянки зростання чебрецю є на Кавказі та Далекому Сході. Звичайна рослина у Латвії, Естонії, Білорусії, Україні (на Поліссі у сухих хвойних і мішаних лісах, на узліссях, галявинах, серед чагарників, на схилах). Часто трапляється у Литві.

Рослина дуже духмяна, раніше її використовували як складову частину запашних обкурювань у храмах.

Для виготовлення ліків використовують траву чебрецю. Заготовляють сировину під час цвітіння, зрізуючи надземну частину секатором чи серпом. Не можна виривати рослину з коренем! Навіть після збирання трави повторну заготівлю роблять на тому ж місці тільки через два-три роки. Сушать зібрану сировину на відкритому повітрі у затінку, розстеляють її тонким шаром на папері чи тканині. Після сушіння рослину обмолочують, відділяють листки і квітки, а стебла відкидають. Зберігають готову сировину в сухому провітрюваному приміщенні протягом трьох років.

Трава чебрецю містить ефірну олію (0,5-1,5%), основний компонент якої — тимол, а також флавоноїди, дубильні та гіркі речовини, органічні кислоти, камедь, мінеральні солі та інші речовини.

Завдяки вмісту тимолу чебрець плазкий виявляє бактерицидну дію, крім того, він має

ще й протисудомні, заспокійливі, ранозагоювальні, антигельмінтні та болезаспокійливі властивості. У науковій медицині настої, відвари та екстракти надземної частини призначають при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів, бронхіальній астмі та туберкульозі. Використовують препарати рослини також при атонії та спазмах кишечнику, метеоризмі.

У народній медицині чебрець застосовують при невралгії та різних неврозах. Настої рослини мають сечогінну дію і допомагають при гіпертонічній хворобі. Поєднання прийому цих препаратів внутрішньо й у вигляді полоскань ефективно діють при кашлюку. Зовнішньо настій чебрецю здавна застосовували для ванн, компресів і примочок при болях у суглобах, м'язах і невралгії.

Протипоказані препарати чебрецю плазкого при захворюваннях нирок, печінки, декомпенсації серцевої діяльності та вагітності.

Духмяні властивості рослини ввели її у розряд пряних: мелений чебрець додають у вироби з тіста, використовують як приправу до м’ясних страв, ароматизують ним різні напої.

Застосовують чебрець і в парфумерній промисловості — для ароматизації мила.

Богородицева травичка — один з найкращих медоносів. Нектар, що виділяється сотнею квіток чебрецю, містить від 2,5 до 15 мг цукру. Медова продуктивність рослини — від 40 до 180 кг з 1 гектара. Бджоли збирають з неї надзвичайно духмяний світлий мед.

Відомі також інші види цього роду: чебрець Маршалів (Т. marschallianus), чебрець звичайний (Т. vulgaris) і двоподібний (T. dimorphus) — їхнє застосування таке ж, як і чебрецю плазкого.

Настій трави. 2 столові ложки сировини на 500 мл окропу, настоюють 2 год., проціджують. Приймають по 1/2 склянки 4 рази на день.

Настій трави (зовнішнє). 2 столові ложки сировини на 200 мл окропу, настоюють 2 год., проціджують. Для полоскань.