Чистотіл звичайний (Chelidonium majus);
чистотіл травневий, бородавочник, жовтосік, глечкопар, гладушник, ластовинне зілля, сіре зілля; родина Макових (Papaveraceae);
чистотел большой

У помірному поясі надзвичайно рідко трапляються рослини з яскравим молочним соком. Насичено-оранжевий сік чистотілу дивовижний, але водночас він ніби попереджає, що ця рослина незвичайна. Сама Природа застерігає: трава небезпечна!

Чистотіл звичайний, чи травневий, — трав'янистий багаторічник заввишки 30-100 см. Стебло рослини розгалужене, опушене рідкими волосками, як і листя. Форма листків досить вигадлива: вони глибоко перистороздільні, з округлими чи яйцеподібними, звивисто-лопатевими частками, знизу сивуваті. Квітки на довгих квітконіжках, жовті, зібрані у 2-6-квіткові зонтикоподібні суцвіття. Цвітуть з другої половини травня (звідси походить один з видових епітетів) до серпня. Інколи квітучі рослини можна знайти і на початку вересня. Плід — стручкоподібна коробочка. Росте чистотіл по всій території Росії

та України, крім Арктики і Далекого Сходу. Надає перевагу багатим ґрунтам — звичайна рослина на засмічених місцях, городах, у садах. Часто трапляється у світлих розріджених лісах, заростях чагарників, по балках, у гаях і парках. Усі частини рослини, особливо корені, отруйні!

Лікарська дія чистотілу переважає його токсичні властивості, тому рослину здавна застосовують у науковій і народній медицині. Для медичних потреб заготовляють надземну частину, зрізуючи її на висоті 5-10 см від поверхні ґрунту. При збиранні трави необхідно одягати гумові рукавиці, оскільки молочний сік, потрапляючи на шкіру, може спричинити опіки. Сушать на відкритому повітрі, у провітрюваних приміщеннях, на горищах. Якщо сировина сохне у приміщенні, не варто перебувати там довго — можливі головний біль і нудота.

Усі частини рослини містять алкалоїди: трава — до 1,87%, корені — понад 4%. У надземній частині чистотілу, крім того, містяться ефірна олія, вітамін С (до 171 мг%), каротин (провітамін А), флавоноїди, сапоніни й органічні кислоти.

Головна умова застосування препаратів чистотілу, особливо внутрішньо, — суворе дотримання дозування, інакше може виникнути тяжке отруєння. У науковій медицині рослину використовують для лікування туберкульозу шкіри, червоного вовчаку, папіломатозу гортані, припікають молочним соком бородавки і кондиломи. Внутрішньо препарати чистотілу призначають як сечогінний і спазмолітичний засіб. Вважають, що вони позитивно діють при стенокардії, бронхіальній астмі, ревматизмі, а також при холециститах і захворюваннях печінки. Екстракт свіжої трави бактерицидно діє на стрепто- і стафілококи, зупиняє розвиток грибків і туберкульозної палички. Експериментально доведено, що цей засіб затримує ріст злоякісних новоутворень.

У народній медицині Західної Європи препарати рослини використовували для лікування геморою, золотухи (діатезу), подагри, сифілісу, злоякісних пухлин шкіри і шлунка.

Народні цілителі широко застосовують сік чистотілу для видалення бородавок і мозолів, лікування ран і виразок. Відвар трави у Східному Сибіру використовують як протисудомний засіб при епілепсії та для лікувальних ванн при купанні дітей, котрі страждають на шкірні захворювання.

Сік чистотілу (у тому числі для клізм) зазвичай розводять у такому співвідношенні: 1 чайна ложка соку на 100 мл води.

Тривале внутрішнє вживання препаратів чистотілу звичайного викликає дистрофічні зміни слизових оболонок травного тракту. Про це важливо пам'ятати!

Есенцію зі свіжого коріння рослини застосовують у гомеопатії для лікування захворювань печінки, нирок та легень.