Чемериця лобелієва (Veratrum lobelianum);
родина Лілійних (Liliaceae);
чемерица Лобеля

Обережно ОТРУТА!

Цю рослину найчастіше можна побачити у вологих місцях, на берегах струмків, річок і озер. Вона широко розповсюджена у середній смузі Росії, зростає також у Сибіру. Найближчі родичі чемериці Лобелієвої — чемериця даурська й арктична — відповідно трапляються у Забайкаллі та арктичній частині Сибіру.

В Україні чемериця Лобелієва росте на вологих місцях — луках, узліссях, серед чагарників, у долинах річок на Поліссі, у Карпатах, лісостепових районах. Крім неї зростають також близькі види: чемериця біла (V. alhum) та чемериця чорна (V. nigrum), які мають подібні властивості.

Чемериця — велика багаторічна рослина з товстим і коротким кореневищем. Стебло досягає висоти 150-175 см. Листки численні, складчасті, нижні — широкоеліптичні, коротко загострені, завдовжки до 25 і завширшки до 20 см. До верхівки рослини листки поступово зменшуються, змінюється їхня форма — вони стають ланцетними. Квітки численні, жовтувато-зелені, зібрані у волотисте суцвіття, цвітуть з червня по серпень. Плід — яйцеподібно-тригранна коробочка.

Кореневища чемериці Лобелієвої містять суму алкалоїдів, дубильні речовини, смоли і різні пігменти, а також цукри.

Інколи кореневище з коренями використовують у народній медицині, але широкого застосування ця рослина не отримала через її високу токсичність. У науковій медицині чемерицю не використовують. Неправильно розраховані дози препаратів з чемериці викликають спочатку неприємні відчуття у носоглотці та стравоході, потім кашель, нудоту, блювання, болі в животі, пронос, послаблення серцевої діяльності. Якщо отруєння сильне, то можуть виникнути клонічні судоми, колапс, а потім настає смерть людини.

Потрібно пам'ятати, що рослина дуже отруйна, тому будь-яке застосування препаратів з неї повинно бути узгоджене з лікарем - фітотерапевтом.

Найчастіше як інсектицидний засіб, для боротьби з вошами та коростяними кліщами, використовують відвар кореневищ чемериці — чемерицеву воду. Настої і настойки рослини виявляють подразнювальну дію, цим зумовлене їхнє зовнішнє застосування при ревматизмі, артралгії та невралгії.

У випадку отруєння необхідно терміново викликати лікаря.