Чабер садовий (Satureja hortensis);
чабёр садовый

Однорічна, рідко дворічна рослина родини губоцвітих. Стебла прямо­стоячі, 15—35 см, в екземплярів, що перезимували, до 60 см заввишки, галузисті, опушені ко­роткими, але багатоклітинними, вниз відігнутими волосками, при основі часто здерев'янілі. Листки супротивні, майже сидячі, ліній­но-ланцетні, клиновидно звужені до основи, цілокраї, здебільшого тупі, з обох боків або лише зі­споду розсіянокоротковолосисті, крапчастозалозисті. Квітки дво­статеві, неправильні, утворюють 3—5-квіткові пазушні несправжні кільця, верхні з яких зближені на кінці стебла та гілок; чашеч­ка дзвониковидна, зовні розсіяноволосиста, зелена або лілувата, з 10 жилками і 5 ланцетними за­гостреними зубцями, що майже дорівнюють трубочці; віночок світло-ліловий, рожевий або бі­лий, зовні розсіянокоротковолосистий, двогубий, з плоскою, виїм­частою верхньою губою і трилопа­тевою нижньою, середня лопать якої виїмчаста. Плід складається з чотирьох однонасінних горішковидних часток. Цвіте у липні-серпні.

Поширення. Батьківщина чабру садового — Східне Середзем­номор'я, Іран. На території Ук­раїни його культивують як рос­лину ефіроолійну, пряносмакову та декоративну.

Заготівля і зберігання. Для ви­готовлення ліків використовують траву чабру (Herba Saturejae hortensis), яку заготовляють в пе­ріод цвітіння рослини, зрізуючи всю надземну частину на висоті 10—12 см від поверхні грунту. Сушать сировину в чистих, добре провітрюваних приміщеннях або під укриттям на вільному повітрі, розстилаючи тонким шаром на па­пері чи тканині. Після висушу­вання траву обмолочують і просі­вають через дротяне сито, щоб відділити грубі стебла. Сухої трави виходить 16—17%. Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава чабру міс­тить ефірну олію (0,8—2%), ду­бильні (8—9%) і слизисті речо­вини та смолу. У складі ефірної олії є карвакрол, парацимол, ди­пентен, пінен, тимол та інші тер­пени.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Експериментами встановлено, що ефірна олія чаб­ру має бактерицидні й гіпотен­зивні властивості. У народній ме­дицині чабер використовують як засіб, що має в'яжучі, бактерицид­ні, спазмолітичні, слабкі сечогін­ні, потогінні, протигнильні й гли­стогінні властивості. Великі дози чабру діють абортивно. Особливо ефективним є застосування чабру при проносах, катарах шлунково-кишкового тракту, розладах трав­лення, блюванні та глистяній ін­вазії. Зовнішньо чабер використо­вують при дерматитах від укусів комах (місця укусів змащують свіжим соком).

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій трави (2 сто­лові ложки сировини на 400 мл окропу, настоюють 1 годину, проціджують) по півсклянки 3 рази на день до їди.