Чина лучна (Lathyrus pratensis);
чина луговая

Багаторічна трав'яниста рослина родини бобових. Має тонке, пов­зуче кореневище. Стебло висхід­не, негусто опушене, за допомо­гою листкових вусиків чіпке, гранчасте, 40—100 см завдовжки. Листка чергові, з 1 пари листоч­ків, черешки не крилаті, листкова вісь закінчується простим або розгалуженим вусиком, листочки видовженоланцетні або ланцетні, 2—5 см завдовжки, з вістрячком на верхівці, 3—5-жилкові. При­листки видовженоланцетні або широколанцетні, стріловидні, з нерівними лопатями, 2—3 см зав­довжки. Квітки двостатеві, не­правильні, зібрані 4—10-квітковим гроном, віночок метеликовий, жовтий, 14—18 мм завдовжки. Плід — довгасто-лінійний гладенький, виразно сітчасто-жилку­ватий біб. Цвіте у червні — липні.

Поширення. Чина лучна росте по всій території України по луках, узліссях, серед чагарників.

Заготівля і зберігання. Для виго­товлення ліків використовують траву чини (Herba Lathyri pratensis), яку заготовляють в пе­ріод цвітіння рослини, зрізуючи всю її надземну частину. Зібрану траву сушать під укриттям на вільному повітрі або в примі­щенні, що добре провітрюється. Готову сировину зберігають у доб­ре закритих банках або бляшан­ках.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава чини міс­тить лейкоантоціанові сполуки, флавоноли кемпферол і кверце­тин, невелику кількість алка­лоїдів, кавову і ферулову кислоти, вітамін С (у свіжому листі до 800 мг %), каротин та різні мікро­елементи.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Експериментальними дослідженнями і клінічними спо­стереженнями встановлено, що чина лучна виявляє м'яку від­харкувальну дію без побічного впливу на організм. Настій трави вживають при гострому і хро­нічному бронхіті, при абсцесі ле­гень і при пневмонії. У народній медицині, крім того, його п'ють при безсонні.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій трави (0,8 г на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці кожні 2—3 години.