Чорнушка посівна (Nigella sativa);
чернушка посевная

Однорічна рослина родини жовте­цевих. Стебло прямостояче, 15—40 см заввишки, розгалужене, борозенчасте, залозисто-пухнате. Ластки двічі або тричі перисто-розсічені, з недовгими лінійними або широколінійними частками. Квітки одиничні, правильні, дво­статеві, з подвійною оцвітиною; чашолистки (їх 5) пелюстковидні, блакитні, довгасті або яйцевидні, в нижній частині звужені в ко­роткий нігтик, на верхівці тупі, рідше короткозагострені, 10—12 мм завдовжки, з досить вираз­ними жилками; пелюстки-нектарники (їх 5—8) коротші за чашо­листки, з короткими нігтиками і двогубими пластинками, верхня губа яких видовжена, на верхівці витягнута у вістря, нижня — дов­ша за верхню, на верхівці глибокодвічіроздільна. Плід — збір­на листянка; листянки здуті, зало­зисто-бородавчасті, зрослі між со­бою по всій довжині до основи носиків. Цвіте у липні.

Поширення. Чорнушка посівна по­ходить з Середземномор'я. По всій території України її культи­вують як рослину декоративну і пряносмакову.

Заготівля і зберігання. Для ви­готовлення ліків використовують насіння чорнушки (Semen Nigelae sativae, синонім — Semen Cumini nigri), відоме в торгівлі під назвою «чорний кмин». Насіння вимолочують із стиглих плодів чорнушки, досушують і зберіга­ють у добре і щільно закритих банках або бляшанках без досту­пу світла.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Насіння чорнуш­ки містить стероїди: кампестерин, ситостерин, стигмастерин, холес­терин, а-спінастерин; алкалоїд нігелін, ефірну олію (0,46—1,4%), тритерпенові сапоніни, кумарини, тимохінон, фермент ліпазу і жир­ну олію (30,8—44,2%), у складі якої є олеїнова (48,76%), лінолева (37,56%), міристинова, паль­мітинова, стеаринова, ліноленова, ейкозадієнова і петрозелінова кислоти.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Препарати чорнушки посилюють діурез, сприяють збільшенню молока у жінок, що годують груддю, регулюють мен­струації, виявляють антибактері­альну, протистоцидну і глисто­гінну   активність,    мають вітрогінні, легкі проносні й жовчо­гінні властивості, діють як загальнозміцнюючий засіб. Основними показаннями до призначення чор­нушки є метеоризм, гіпогалактія, нирковокам'яна хвороба, жовтя­ниця та глистяна інвазія. Певний терапевтичний ефект спостеріга­ється й при бронхіальній астмі, безсонні та жіночих хворобах. Внутрішнє застосування чорнуш­ки в поєднанні з зовнішнім дає позитивний терапевтичний ефект при висипах на шкірі. В гомео­патії насіння чорнушки викорис­товують при захворюваннях шлунка, жовчного міхура і печін­ки. Крім того, насіння чорнушки вживають як пряність при ква­шенні огірків, кавунів і капусти, для ароматизації хлібних виробів.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — чай з чорнушки (0,5— 1 г насіння на день) п'ють по 1 склянці 3 рази на день; відвар насіння (3 г сировини на 300 мл окропу) по пів­склянки 3 рази на день.

Зовнішньо — обмивання відваром на­сіння (готують, як у попередньому про­писі). Лікування насінням чорнушки треба проводити під наглядом лікаря.