Чемериця лобелієва (Veratrum lobelianum);
чемерица лобеля

Багаторічна трав'яниста з товстим коротким кореневищем рослина родини лілійних. Стебло грубе, пряме, циліндричне, порожнисте, до 175 см заввишки, при основі оточене рештками старих листків, у верхній частині й у суцвітті пухнасте. Листки великі, спірально розміщені, численні, цілокраї, вздовж складчасті, звужені внизу в широкі піхви; нижні листки яйцевидно- або широкоеліптичні, коротко загострені, верхні – ланцетні, загострені. Квітки полігамні, зібрані в пірамідальну волоть; оцвітина проста, жовтувато-зелена, шестироздільна, з еліптичними, вгорі закругленими, по краю дрібнозубчастими, зовні опушеними частками. Плід – яйцевидно-тригранна коробочка. Цвіте у червні – липні.

Поширення. Чемериця Лобелієва росте на вологих лісистих луках, на вологих місцях по узліссях та по чагарниках на Поліссі і в лісостепових районах; від підніжжя до зони криволісся в Карпатах; по долинах річок у лівобережному злаково-луковому Степу.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують кореневище з коренями чемериці (Rhizoma cum radicibus Veratri). Заготовляють сировину восени, після відмирання надземної частини рослини, рідше напровесні, викопуючи рослини лопатою. Зібрану сировину обтрушують від землі, звільняють від стебел, миють у холодній воді, ріжуть на куски, розщеплюють, при необхідності, навпіл і сушать на сонці, а при несприятливих погодних умовах – у теплому приміщенні або в сушарці при температурі до 50°. Сухої сировини виходить 20 % . Строк придатності – 3 роки. Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках, дотримуючись правил зберігання отруйних рослин. Отруйні всі частини рослини. При маніпуляціях з нею (заготівля, сушіння, приготування ліків тощо) треба захищати очі, ніс і рот, після роботи мити руки.

Хімічний склад. Кореневища і корені чемериці містять суму алкалоїдів (кореневища – до 1,3% , корені – до 2,4%), дубильні речовини, смоли, цукри та пігменти.

Фармакологічні властивості і використання. При загальній дії на організм алкалоїди чемериці збуджують, а потім пригнічують соматичний і вегетативний відділи нервової системи, розширюють кровоносні судини, збільшують силу скорочень серцевого м'яза, сповільнюють ритм серця, посилюють скорочення м'язів кишечника. В деяких зарубіжних країнах алкалоїди чемериці використовують для лікування тяжких форм гіпертонії (препарати тенсатрин, вералес та ін.). В СРСР випробовували препарат ловераїн. Однак широкого застосування препарати   чемериці   не набули, у зв'язку з їхньою високою токсичністю. Великі дози чемериці викликають пронос і блювання, що може закінчитись клонікотонічною судомою, парастезією, колапсом і смертю. При зовнішньому застосуванні препарати чемериці виявляють болезаспокійливу, подразнювальну та інсектицидну дію. Зважаючи на це, настойку чемериці використовують як ефективний болетамувальний засіб при невралгії, артриті й ревматизмі (роблять розтирання). Як радикальний антипаразитний засіб у боротьбі з головними, лобковими і одежними вошами, коростою тощо застосовують відвар чемериці (змочують волосисті та уражені коростою ділянки тіла, дезинфікують білизну) або мазь із коріння чемериці й плодів дудника лісового (втирають у тіло). Як дезинфікуючий засіб використовують і порошок з кореневищ і коренів чемериці (пересипають білизну). У болгарській народній медицині згущений відвар кореневищ і коренів чемериці на винному оцті використовують як засіб, що допомагає при себореї голови і покращує ріст волосся (змочують волосисту частину голови через день). В гомеопатії застосовують настойку з висушених кореневищ і коренів чемериці.

Лікарські форми і застосування.

Зовнішньо – настойку (готують на міцній горілці у співвідношенні 1:120, настоюють 2 тижні, проціджують); відвар (1/2 чайної ложки сировини на 200 мл окропу); мазь: 1 столову ложку спорошкованого коріння чемериці змішують з 1 чайною ложкою спорошкованих плодів дудника лісового і додають 4 частини смальцю; згущений відвар (50 г сировини на 250 мл винного оцту і 250 мл води, уварюють наполовину, проціджують).