Черемха звичайна  (Padus avium);
черёмуха обыкновенная

Високий кущ або дерево родини розових. Кора матова, чорно-сіра, з добре помітними сочевичками, на зломі жовта, з характерним запахом. Листки чергові, видовженооберненояйцевидні або еліптичні, тьмяні, голі або з нижнього боку з пучками волосків у кутах жилок, з ширококлиновидною основою і загостреною верхівкою, по краю з розставленими пилчастими зубцями, що закінчуються червоно-бурими залозками; черешки 1 –1,5 см завдовжки, з двома залозками у верхній частині. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, запашні, в густих пониклих гронах; пелюстки (їх 5) білі або рожеві, оберненояйцевидні, цілокраї або з краю торочкувато-зубчасті. Плід – куляста, чорна, на смак солодка і дуже терпка кістянка. Цвіте у травні – червні. Плоди достигають у серпні – вересні.

Поширення. Черемха звичайна росте по всій території України по лісах і в чагарниках на вологих місцях, вирощують її і в садах.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують плоди (Fructus Padi), квітки (Flo-res Padi), кору молодих гілок (Cortex Padi) і листя черемхи (Folia Padi). Кору заготовляють навесні (правила заготівлі й сушіння див. у статті Дуб звичайний). Квітки заготовляють в період повного цвітіння рослини. Як тільки рослина відцвіте, відразу починають заготовляти листя. Зібрану сировину розкладають тонким шаром на папір чи тканину й висушують під укриттям на вільному повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією. Плоди збирають восени у зрілому стані й використовують свіжими (у вигляді соку), переробляють на киселі і морси або сушать на сонці, під наметами чи в сушарках при температурі не вищій за 60°. Висушені грона перетирають і просівають через решето, щоб відділити гілочки і плодоніжки. Сухих плодів виходить 42–45 % . Строк їхньої придатності – 5 років. Сушені плоди є у продажу в аптеках.

Хімічний склад. Плоди черемхи містять флавоноїди (1,5–2,0 %), антоціани (3-рутинозид ціанідину– 9,13 %, 3-глюкозид ціанідину – 7,35 % ), хлорогенову, яблучну й лимонну кислоти, вітамін С, каротин, ціаногенну сполуку амігдалін, вуглеводи (фруктоза – 4,42–6,44 %, глюкоза – 5,33– 6,35 %, сахароза – 0,6–0,62 % , пектин – 1,1 % ); квітки – флавоноїди (3-галактоглюкозид кверцетину – 1,95 % , гіперозид –0,37 % , астрагалін), стероїд ситостерин, тритерпеноїд лупеол, вуглеводень нонакозан; листя – флавоноїди (в гідролізаті: кверцетин, кемпферол, ціанідин), фенолкарбонові кислоти (в гідролізаті: кавова, синапова, ферулова, п-кумарова), вітаміни (С, Е, Р, каротин), бензальдегід, амигдалін, синильну кислоту (до 0,05 % ), ефірну олію (0,03–0,05 % ), кора – дубильні речовини (2–3 % ), вуглеводи (рафіноза – 3,12 % , галактоза – 0,63 % ), бензальдегід, амигдалін (до 2 % ), синильну кислоту (до 0,09 % ).

Фармакологічні властивості і використання. У науковій медицині використовують плоди черемхи, які мають в'яжучі й протизапальні властивості, виявляють фітонцидну активність. У вигляді настою їх вживають при ентеритах і диспепсіях різної етіології (при, інфекційних колітах і дизентерії їх призначають як допоміжний засіб). Замість настою можна вживати кисіль або морс. Розведеним настоєм плодів спринцюються при хронічному кольпіті і білях. Плоди входять до складу протипроносного шлункового чаю. Під час Великої Вітчизняної війни свіжий сік використовували для гоєння гнійних ран. Значно ширше використовують черемху в народній медицині: настій кори дають усередину як сечогінний, потогінний і протигарячковий засіб; настій плодів, квіток або листя використовують у вигляді примочок при кон'юнктивітах і кератитах. У гомеопатії кору і листя черемхи використовують для лікування стійких форм блефарокон'юнктивіту і при радикулоневралгії.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – настій плодів (10 г або 1 столову ложку сировини на 200 мл окропу) по півсклянки 2 рази на день за 30 хвилин до їди (як сечогінний засіб – по 1 столовій ложці 3–5 раз на день); настій кори (5 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці З рази на день.

Зовнішньо – примочки з настою плодів (готують, як у попередньому прописі), квіток або листя (1 чайну ложку квіток або листя настоюють 8 годин на склянці холодної кип'яченої води); спринцювання (зранку і ввечері) настоєм плодів (20 г сировини на 200 мл окропу, настояти 2 години, процідити і розвести кип'яченою водою до 1 л).