Чистотіл звичайний (Chelidonium majus);
ластовинне зілля, сіре зілля, чистотел большой

Багаторічна трав'яниста, з оранжево-жовтим молочним соком рослина родини макових. Стебло прямостояче, 30–60 (80) см заввишки, циліндричне, розгалужене, розсіяно відстовбурчено опушене. Листки чергові, перисторозсічені, сегменти оберненояйцевидно-видовжені або округло-яйцевидні, нерівномірнозубчасті або виїмчастолопатеві, часто збіжні, нижні нерідко при основі звужені в черешок, зверху ясно-зелені, зісподу сизуваті, розсіяно опушені; нижні – на довгих черешках, верхні – майже сидячі. Квітки правильні, двостатеві, з подвійною оцвітиною, на довгих квітконіжках   в   пазухах вузьких гострих приквітків, зібрані на верхівці стебла і гілок 2–6-квіт-ковими зонтиковидними суцвіттями, пелюстки (їх 4) жовті, широкооберненояйцевидні. Плід – довга, стручкоподібна коробочка. Цвіте з другої половини квітня до вересня.

Поширення. Чистотіл звичайний росте по всій території України під парканами, по садах, засмічених місцях, узліссях, біля скель в тінистих місцях.

Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують сушену, рідше свіжу траву чистотілу (Herba Chelidonii). Заготовляють її у травні, коли рослина масово цвіте, зрізуючи всю надземну частину ножем або серпом без грубих нижніх частин. Сушити сировину треба якомога швидше, щоб уникнути розпаду алкалоїдів і інших фізіологічно активних речовин. В перший день зібрану траву сушать на сонці, а потім переносять її під укриття для досушування. Штучне сушіння проводять при температурі близько 55–60°. Сухої трави виходить 11 %. Готову сировину зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності – 3 роки. Сушена трава чистотілу є у продажу в аптеках. У гомеопатії використовують свіже коріння рослини.

Хімічний склад. Трава чистотілу містить алкалоїди і інші азотовмісні сполуки (0,27–2,25 % ): коптизин, стилопін, d, l-стилопін, 1-стилопін, 1-а-стилопін, 1-В-стилопін, протопін, хелідонін, хелеритрин, сангвінарин, дигідросангвінарин, дигідрохелєритрин, коризамін, хелірубін, а-алокриптопін, алокриптопін, берберин, спартеїн, холін, гістамін, тирамін, метиламін; органічні кислоти (1,4–4,32 %): лимонну, янтарну, яблучну; ефірну олію (0,01 % |, сапоніни, аскорбінову кислоту (170 мг % ), каротин, флавоноїди, дубильні речовини (2,09–7,64 % ), хелідонову кислоту, вищий аліфатичний спирт хелідоніол.

Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати чистотілу мають жовчогінні, спазмолітичні, болезаспокійливі, седативні, протизапальні(бактерицид-ні), сечогінні і проносні властивості. В експерименті препарати чистотілу пригнічують ріст злоякісних пухлин, виявляють фунгістатичну і бактеріостатичну дію на мікобактерії туберкульозу. Застосування чистотілу показане дає виражений терапевтичний ефект (особливо у випадку поєднання чистотілу з інціими жовчогінними рослинами) при гепатитах, холангітах, холециститах жовчнокам'яній хворобі. Позитивний терапевтичний ефект спостерігається також при лікуванні гастриту, подагри, ревматизму, грудної жаби, бронхіальної астми, коклюшу, геморою. Добрий терапевтичний ефект одержують при лікуванні шкірних захворювань (рак шкіри, хронічний ерітематоз, гноячкове висипання при імпетиго, псоріаз звичайний, туберкульоз шкіри, бородавки, мозолі тощо), при яких внутрішнє застосування чистотілу (п'ють настій) поєднують з зовнішнім (уражені ділянки шкіри змащують З рази на день свіжим соком або маззю). Внутрішнє застосування чистотілу (соку) в поєднанні з зовнішнім дає добрі результати при лікуванні папіломатозу гортані у дітей (Земскова, 1955). Є відомості про успішне лікування чистотілом звичайним поліпозу товстої кишки. Методика лікування (за А. М. Амінєвим) така: необхідну кількість (1 г свіжої трави на 1 кг маси хворого) трави чистотілу розтирають в ступці або пропускають через м'ясорубку до одержання кашкоподібної маси, яку потім заливають гарячою кип'яченою водою (температура 70–80°) у співвідношенні 1:10. Охолоджену суміш вводять хворому з допомогою клізми, але попередньо, за 2–3 години, застосовують очисну клізму. Лікувальну суміш утримують у товстій кишці 1–2 години. Такі клізми роблять через день, а то й щодня, якщо хворий добре їх переносить. Курс лікування складається з 10– 20 клізм. При необхідності його проводять 2–3 рази з дво-тримісячною перервою. Дані про ефективність застосування чистотілу для лікування раку внутрішніх органів суперечливі. На думку деяких авторів, покращення стану ракових хворих пояснюється наркотичними і анестезуючими властивостями чистотілу. За спостереженнями С. А. Томиліна, дослідника і популяризатора чистотілу на Україні, чистотіл якщо не виліковує, то в усякому разі затримує ріст пухлини і особливо показаний при передракових станах і після операцій з приводу видалення злоякісної пухлини, бо затримує розвиток метастазів. Чистотілом, який належить до отруйних рослин, користуватися треба обережно, не перевищуючи допустимих доз. Передозування може спричинити нудоту, блювання, параліч дихального центру. Чистотіл в галенових формах для зовнішнього застосування протипоказаний хворим на епілепсію, бронхіальну астму, стенокардію і при ряді неврологічних синдромів. У гомеопатії есенцією з свіжих коренів чистотілу лікують хвороби печінки, нирок і легень.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо– настій трави (5 г або 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) по половині чи третині склянки 2–3 рази на день за 15 хвилин до їди; 30 г сировини заливають 500 мл окропу, варять 5–7 хвилин, настоюють 15 хвилин, проціджують і одержаний настій п'ють по півсклянки 3 рази на день при ракових станах, а з профілактичною метою – по півсклянки настою в день 2–3 дні на місяць; чайну ложку суміші (порівну) трави чистотілу звичайного і деревію звичайного, квіток ромашки лікарської заливають склянкою окропу, настоюють до охолодження, проціджують і вживають по 1 склянці 2–3 рази на день при патологічному клімаксі; столову ложку суміші трави чистотілу звичайного, квіток глоду криваво-червоного і листя м'яти перцевої, взятих у співвідношенні 2:2:3, заливають склянкою окропу, настоюють до охолодження, проціджують і вживають по третині склянки 3 рази на день як жовчогінний засіб.

Зовнішньо – лікувальна ванна для дорослих (виявляє загальнозміцнюючу дію, стимулює обмін речовин, сприятливо діє при шкірних захворюваннях: екземах, дерматитах, псоріазі): 500 г суміші листя берези бородавчастої і лопуха справжнього, трави нетреби звичайної, материнки звичайної, конюшини лучної, кропиви дводомної, ромашки без'язичкової, споришу звичайного, хвоща польового і чистотілу звичайного, взятих у співвідношенні 5:6:5:4:5:5:5:5:4:6, заливають 10 л холодної води, доводять до кипіння, настоюють 40–50 хвилин, проціджують і виливають у ванну (температура води 36–39°, тривалість процедури до 20 хвилин, приймати 2–3 рази на тиждень до настання терапевтичного ефекту); змащування уражених ділянок шкіри свіжим соком або маззю (на 1 частину соку беруть 10 частин смальцю); спринцювання настоєм при білях і кольпіті (ЗО г сировини заливають І л окропу, настоюють 3–4 години, проціджують).