Чебрець боровий (Thymus serpyllum)
чабер, материнка, мала материнка, боровий чепчик.
Родина губоцвітих — Labiatae.

З лікувальною методо використовують траву рослини,

Поширений по всій території Радянського Союзу, в тому числі й на Україні, особливо на Поліссі, та в Сибіру й на Кавказі.

Боровий чебрець — трав'яниста або напівкущова рослина. Стебла в нього бурі, тонкі, повзучі, місцями закріплюються в грунті, квітучі — висхідні. Листки супротивні, частіше еліптичної форми, дрібні, до 15 мм завдовжки й до 7 мм завширшки; мають ароматний запах, який посилюється при розтиранні, й гіркуватий смак. Квітки рожевуваті, іноді фіолетово-червоні, зібрані по кілька в пухкі головчасті суцвіття. Цвіте рослина з травня до вересня. Збирають боровий чебрець у червні — липні.

У траві цієї рослини, крім дубильних і гірких речовин, є й ефірна олія.

У науковій медицині цю рослину застосовують для ароматичних ванн і вживають усередину — у вигляді екстракту як відхаркувальний і болетамувальний засіб: при кашлі, при радикулітах та при інших нервових хворобах; входить вона й до складу спеціального препарату від кашлю — пертусину.

В народній медицині боровий чебрець використовують значно ширше — всередину й зовнішньо як болетамувальний засіб при радикулітах і невритах. Всередину вживають відвар 15,0—200,0 по 1 столовій ложці 3 рази на день, а зовнішньо прикладають теплі жмаки на хворе місце. З настойки або екстракту (розведених у відношенні 1 : 10) роблять примочки.

Крім того, цю рослину застосовують і як сечогінний, потогінний (пополам із кмином), відхаркувальний, болетамувальний і заспокійливий засоби.

При коклюші застосовують відвар у тій самій дозі, що й при інших хворобах, але краще використовувати екстракт. Його готують так: відвар борового чебрецю,

змішаний пополам з відваром кореня лікарської рожі (10,0—200,0), випаровують до половики й додають 1—2 чайні ложечки чистого меду на склянку відвару.  Хворій дитині дають по 1 чайній ложечці 3 рази на день.

Боровий чебрець має властивість тамувати біль, очевидно, завдяки тому, що в ньому є ефірна олія. Тому препарати з нього застосовують при болях у шлунку й кишечнику та при хворобах нирок, невралгії, безсонні й цинзі. Настойку рослини рекомендують яри болях у суглобах, замість мурашиного спирту.

Для лікування алкоголізму вживають таку суміш: 4 частини борового чебрецю, 1 частина полину й 1 частина золототисячника. Вживають ці ліки по 1 столовій ложці З рази на день; строк лікування — 2—3 місяці.

Як знезаражувальний і болетамувальний засоби застосовують примочки з борового чебрецю на рани.

Ароматичні ванни з трави борового чебрецю в народі застосовують при хворобах, що спричинені порушенням обміну речовин.

Способи застосування. Відвар: 15,0— 200,0; по 1 столовій ложці 3 рази на день.

Екстракт: 10 г трави борового чебрецю на 90 мл окропу, або 2 чайні ложечки трави на 1/2 склянки окропу; випарувати до половини й давати по 1 чайній ложечці (краще з медом) 3—4 рази на день.

Настойка: 10,0; по 15 крапель 3 рази на день.

Ванни: 50 г трави на відро окропу.