Чорнокорінь лікарський (Супо- glossum officinale)
собачий корінь.
Родина шорстколистих — Во- raginaceae.

З лікувальною метою використовують коріння й листя цієї рослини.

Поширений у Європейській частині Радянського Союзу, в тому числі й на Україні, а крім того, на Кавказі, в Середній Азії та в Західному й Східному Сибіру. Росте на засмічених місцях, залізничних насипах і пустирях, по ярах, іноді на берегах річок; трапляється як бур'ян і в садах, на городах, на луках і в посівах на полях.

Чорнокорінь лікарський — дворічна трав'яниста рослина. Стебло в нього пряме, м'яко-пухнасте, вгорі гіллясте, заввишки до 100 см. Листки ланцетовидні, з сіруватим пушком або повстю; нижні листки досить довгі, до 35 см завдовжки. Квітки темно-пурпурові, зрідка білі, в довгих завитках, зібрані в волоть на вершечку стебел. Чашечка квітки п'ятизубчаста, з відгином, тичинок п'ять, стовпчик один, зав'язь чотиригнізда. Плоди при дозріванні розпадаються на чотири приплющені горішки з гачкуватими шипами на поверхні.

Цвіте чорнокорінь у травні — червні. Листя збирають під час цвітіння рослини, коріння — восени.

Як лікарський засіб ця рослина досить популярна в народній медицині. Корінь її вживають як заспокійливий, болетамувальний і відхаркувальний засіб та при кровохарканні й проносах.

Зовнішньо ліки в чорнокореня застосовують як примочку від опіків, при укусах гадюк і скажених собак, якщо немає змоги подати швидку лікарську допомогу.

Ця рослина отруйна, тому ліки з неї треба вживати дуже обережно.

Способи застосування. Відвар коріння або листя: 5,0-200,0; по ¹/₂ чайної ложечки 3 рази на день.

Настойка: 10,0; 5—10 крапель З рази на день.

Свіжий сік застосовують так само, як і настойку.