Дзвоники скупчені (Campanula glomerata);
родина Дзвоникових (Сатрапиіасеае);
колокольчик скученный

Дзвоники, а їх багато видів, завжди привертають увагу людей. Мабуть, вони — одна з перших рослин, з якою знайомляться діти. Форма квітів дзвоників настільки характерна, що немає потреби пояснювати, звідки походить назва роду. Не обділили увагою рослину поети та художники.

Дзвоники скупчені трапляються не так вже й часто, як звичні для нас дзвоники розлогі, проте вони досить звичайні мешканці луків, лісових галявин та узлісь. Це багаторічна трав'яниста рослина заввишки 25-80 см. Кореневище у неї товсте, дерев'янисте. Стебло просте, злегка гранчасте, опушене волосками, інколи воно червонуватого кольору. Листки зелені, цілісні, опушені чи шорсткуваті. Нижні — довгочерешкові, довгасто-яйцеподібні чи довгасто-ланцетні, з округлою чи серцеподібною основою; верхні — сидячі, яйцеподібні чи яйцеподібно-ланцетні, зарубчасто-пилчасті. Квітки темно-фіолетові, їхній віночок до 1/3 за висотою розділений на частки. Суцвіття переривчасте, квітки скупчені у щільну верхівкову головку і густі пазушні пучки. Цвітуть з липня до вересня. Плід — коробочка. Поширений цей вид дзвоників у всіх областях середньої смуги Європейської частини Росії. В Україні росте по всій території на суходільних луках, узліссях, у лісах, серед чагарників.

Цілющі властивості має надземна частина рослини, яку заготовляють під час цвітіння.

Сушать зібрану сировину на відкритому повітрі під укриттям. Використовують дзвоники скупчені тільки у народній медицині.

У траві містяться алкалоїди (деякі автори ставлять цей факт під сумнів), флавоноїди: кверцетин, кемпферол; органічні кислоти, а також каротин (провітамін А) та аскорбінова кислота (вітамін С).

Народні цілителі використовують антимікробні, протизапальні, седативні (заспокійливі) та знеболювальні властивості рослини. Настій трави призначають внутрішньо при гарячкових станах, ломоті у кістках, кашлі, гепатиті (жовтяниці), болях у шлунку, мігрені, атеросклерозі, гіперполіменореї (надмірних менструаціях). Зовнішньо використовують настій трави у вигляді полоскань при стоматитах, гінгівітах, ангіні, ванни з нього рекомендують при епілепсії. Свіжі листки (чи висушені й розпарені) прикладають до шкіри при бешиховому запаленні, фурункулах, шкірних виразках, панариціях і гнійних ранах. Ванни з відвару трави у поєднанні з прийманням настою внутрішньо призначають при різних нервових розладах, зокрема й у дітей.

Настій трави. 2 чайні ложки сировини на 200 мл окропу. Настоюють протягом 2 год., проціджують. Приймають по 1 столовій ложці тричі на день.