Дуб пухнатий (Quercus pubescens);
дуб пушистый

Однодомна рослина родини буко­вих. Дерево або великий кущ, 5—10 м заввишки. Молоді гілки густосіроповстисті, червонуваті; торішні — голі. Листки чергові, короткочерешкові, прості, видовжено-обернено-яйцевидні, з 3—7 парами цілокраїх, на верхівці закруглених лопатей; молоді ли­стки зісподу білувато-жовтуваті від опушення. Квітки одностате­ві; тичинкові квітки — з 6—8-роздільною оцвітиною, зібрані пу­чечками, утворюючи сережковидне суцвіття. Маточкові квітки — з 6-роздільною оцвітиною, оди­ничні або зібрані по кілька, оточені обгортками (мисочкою). Плід — горіх (жолудь). Цвіте про­тягом квітня — травня.

Поширення. Росте в лісах, на узліссях, по схилах та кам'я­нистих місцях у Криму.

Заготівля і зберігання. Викори­стовують кору (Cortex Quercus), жолуді і гали, які утворюються на листках. Заготовляють кору напровесні під час сокоруху, знімаючи її з молодих гілок і тонких стовбурів (до 10 см у діаметрі). Для цього роблять кільцеподібні надрізи через кож­ні 30 см, які з'єднують поздовж­німи розрізами, після чого кора легко знімається. Сушать кору під наметом або в приміщенні з доб­рою вентиляцією. Сухої сирови­ни виходить 50%. Строк при­датності — 5 років. Жолуді зби­рають восени, коли вони до­стигають і опадають, і відразу сушать, оскільки при тривалому зберіганні їх сирими в навколопліднику з'являється пліснява. Га­ли збирають пізно влітку, сушать і зберігають у сухому місці. Кору відпускають аптеки.

Хімічний склад. Кора містить катехінові таніни (0,4%), вільну галову та елагову кислоти, гало­таніни (10—20%), кверцетин, флобафен, смоли, пектинові ре­човини (6%), цукри (левулін та інші), білки, слиз, крохмаль та мінеральні речовини. В жолу­дях є крохмаль (40%), дубильні речовини (5—8%), жирна олія (5%), цукри, ефірна олія, білки і кверцит. Гали містять чималу кількість таніну.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Кору Дуба пухнастого викори­стовують як протизапальний, в'я­жучий і протигнильний засіб при запаленнях слизової оболон­ки рота, глотки і гортані, при гінгівіті, стоматиті, пародонтозі, флюсі, гастриті, при шлунко­вих кровотечах, проносі, ентериті й хворобах печінки та селезінки, при рахіті, випадінні прямої киш­ки й туберкульозі, при захво­рюваннях лімфатичних вузлів, захворюваннях шкіри (екзема, тріщини, відмороження, опіки тощо), а також при отруєнні грибами, алкалоїдами та солями міді, свинцю й олова. В гінеко­логічній практиці відвар кори використовують для спринцювань при шийкових і піхвових білях, вульвовагініті й виразковому кольпіті; внутрішньо приймають при надмірних місячних. Відва­ром галів лікують опіки. Жо­луді використовують при захво­рюваннях травного каналу, а та­кож як сурогат кави. Кору Дуба пухнастого широко використовують і у ве­теринарії.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — настій дубової кори (1 чайна ложка кори на 400 мл холодної кип'яченої води, настоюють 6—8 годин) по 2—3 столові ложки 3—4 рази на день;

відвар кори (10 г або 1 столова ложка кори на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 2—3 рази на день;

настій кори (1 столова ложка кори на 200 мл окропу, кип'ятять 1 хв., настоюють 10 хв.) по 2 склянки на день при отруєннях;

жолудева кава (1 чайна ложка підсмажених до почер­воніння і подрібнених жолудів на 1 склянку окропу) по 1 склянці на день (за три прийоми) при хронічних катарах кишечника (проносах).

Зовнішньо — відвар кори (20 г кори на 200 мл окропу) для полоскань (напаром на цьому відварі листків шавлії лікарської полощуть рот при зубних флюсах);

відвар кори (40 г кори на 200 мл окропу) для примочок при опіках;

відвар галів (повна жменя галів на 2 л окропу, варять 10 хв.) для примочок при опіках;

відвар кори (20 г кори на 2 л окропу, кип'ятять 10 хв., проціджують) для спринцювань;

відвар кори (50—100 г кори на 1 л окропу) для місцевих ванн при над­мірній пітливості ніг;

відвар повної жмені кори в 2 л окропу додають до повної ванни, яку приймають при екземах або загальному ослабленні ор­ганізму мазь від пролежнів: 2 частини кори Дуба пухнастого і 1 частина бруньок тополі чорної на 7 частин коров'ячого масла (настоюють у теплому місці всю ніч, уранці закип'ятити на легкому вогні, видавити ще теплим і злити в банку).