Дягель лікарський (Angelica archangelica);
дудник лікарський; дягиль лекарственный

Дворічна трав'яниста рослина ро­дини селерових (зонтичних). Мас вкорочене циліндричне корене­вище до 5 см завтовшки й численні вертикальні корені до 1 см завтовшки і 30 см зав­довжки. Стебло товсте, порож­нисте, галузисте, 120—200 см заввишки, вгорі часто червонаве. Листки чергові, з великими зду­тими піхвами; прикореневі — ве­ликі (до 80 см завдовжки), довго-черешкові, трикутні, двічі-тричіперисторозсічені, з великими яйцевидними дво-трилопатевими великопилчастими листочками, стеблові — дрібніші, майже си­дячі, не такі складні. Квітки дріб­ні, двостатеві, п'ятироздільні, зе­ленаві або зеленаво-білі, зібрані у великі (10—17 см у діаметрі), майже кулясті зонтики з багатьма (20—40) пухнастими променями; обгорток немає, обгорточки — багатолисткові. Плід —двосім'янка. Цвіте у червні — серпні.

Поширення. Рослина трапляється у вільшняках, поблизу водойм, на лісових луках на Поліссі, в Лісостепу, рідко — в Степу (по долинах річок).

Заготівля і зберігання. Для виго­товлення ліків використовують кореневища разом з коренями (Radix seu rhizoma Archangelicae). Сировину заготовляють восени (з рослин першого року життя), після того як зів'яне листя, або рано навесні (з рослин другого року життя). Викопане коріння обтрушують від землі, миють у холодній воді, звільняють від залишків стебел і сушать під накриттям на вільному повітрі, на горищі або в сушарках при температурі 30—35°. Товсті коре­невища й корені перед сушінням розрізають уздовж. Сухої сирови­ни виходить 20—22%. Строк при­датності — 2 роки. Зберігати си­ровину треба в добре закритих банках або бляшанках. Аптеки сировину не відпускають.

Хімічний склад. У кореневищах і коренях дягелю лікарського є ефірна олія (до 1%), кумарини (остхол, остенол, умбеліпренін, ксантотоксин, імператорин, ангеліцин, архангеліцин, умбеліферон та інші), дубильні речовини, фіто­стерини, органічні кислоти (пе­реважно яблучна й ангелікова). тощо. До складу ефірної олії входять терпеноїди, феландрен, пінен, борнеол, цимол та інші речовини.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Виготовлені з підземних частин дягелю галенові лі­карські форми мають протиза­пальні, спазмолітичні, сечогінні, потогінні й заспокійливі власти­вості. Вони підвищують жовчо­виділення, секрецію шлункового й панкреатичного соку, посилю­ють моторну функцію кишечника, пригнічують процеси бродіння, збільшують утворення слизу у верхніх дихальних шляхах. У нау­ковій медицині дягель лікарський призначають як засіб, що збуджує апетит, при функціональних роз­ладах шлунково-кишкового трак­ту, порушеннях моторної функ­ції кишечника, дискінезії жовчних шляхів, при гіпацидних гаст­ритах, дуоденітах, інфекційних неспецифічних колітах, як від­харкувальний засіб при ларин­гітах, бронхітах і пневмоніях та при вегетативному неврозі. В народній медицині дягель лі­карський застосовують так само, як і дудник лісовий. Перевагу треба віддавати препаратам дя­гелю, які мають дужче вираже­ний терапевтичний ефект.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — відвар коріння (10 г, або 3 столові ложки сировини на 200 мл окропу) п'ють гарячим по півсклянки 2—3 рази на день після їди як спазмолітичний, відхаркуваль­ний, потогінний і як такий, що збуд­жує апетит, засіб.