ДЯГЕЛЬ ЛІКАРСЬКИЙ —

Archangelica officinalis (Moench.) Hoffm.

Родина Селерові — Аріасеае, або Зонтичні — Umbelliferae

Як виглядає? Дворічна рослина 1—2 м заввишки. Кореневище вкорочене, циліндричне, зверху буре, всередині біле, зі своєрідним приємним запахом, гострогіркувате на смак, до 5 см завтовшки, коли його переламати, виділяє молочний сік. Листки крупні з великими здутими піхвами, частки їх великі, дво-, три-пористі, по краях пилчасті. Зонтик великий, багатопроменевий. Квітки зеленувато-білі. Плід — плоска двосім'янка з крилами по боках. Цвіте в червні — липні.

Де росте? На Поліссі, в Лісостепу, Степу (по берегах річок Осколу, Дінця, Красної)—по всій території України, крім Криму, по оолотах, біля берегів річок, на вологих місцях, його родич Angelica silvestris L. — дудник лісовий — виявляє таку саму дію, як дягель лікарський.

Що й коли збирають? Кореневища й корені, восени після того, як зів'яло листя. Миють, ріжуть на куски поперечно, нанизують на нитку і сушать у затінку або біля печі.

Коли застосовують? У кореневищі дягеля містяться: летка олія, терпени, феландрен і цимол, пектини, сахароза, сітостерин, дубильні речовини, ангелікова смола, ангелікова, валеріанова й оцтова кислоти, крохмаль, цукор, гіркота, фурокумарин. П'ють як сечогінний і вітрогінний засіб, який знеболює і діє протиспазматично, збуджує перистальтику кишок і поліпшує травлення. Зі зварених на цукрі свіжих коренів дягелю готують смачний цукат, що знижує процеси бродіння і гниття у кишках, виявляє вітрогінну дію. Дягель швидко видаляє липке та в'язке харкотиння з «ронхів, тонізує серцево-судинну і центральну нервову системи (при іпохондрії й істерії, паралічах, нетриманні сечі), гонить жовч.

На 1 склянку води дають 1 столову ложку подрібненого кореня, варять 10 хвилин і п'ють ложками до 5 разів на .день При здутті кишок і коліках беруть 1 столову ложку суміші (порівну) подрібненого кореня дягелю, аїру і дубової кори пя 1 склянку води.

При недостатній діяльності нирок для посилення сечовиділення 1 столову ложку суміші (порівну) подрібненого кореня дягелю і трави хвоща польового кип'ятять в 1 склянці води протягом 10 хвилин, п'ють 3 склянки ва день При стійких проносах до 1 склянки окропу додають 2—4 ложки відвару з суміші полину гіркого, хвоща польового, кореня дягелю, звіробою звичайного, золототисячника, або центурії (по 5 г кожного), 0,5 л червоного вина, до якого, по тому як він парився півгодини в накритій посудині, всипали ще по 2 г м'яти холодної та кореня валеріани. П'ють 3 склянки такого чаю на день. У вигляді порошка вживають тричі на день при метеоризмі на кінчику ножа.

Спиртову настоянку на коренях дягелю або дудника лісового вживають всередину по 20—30 крапель тричі на день; цією ж настоянкою натирають тіло при ревматичних і подагричних болях, а також при болях у попереку.

Витиснутим з сирих кореневищ дягелю (або дудника) соком, впушеним у дупло зуба (також жуванням кореневищ дягелю), заспокоюють біль. При болях у вусі, сіпанні впускають у канал вуха кілька крапель цього соку. Відвар з насіння й кореня дягелю гоїть стійкі й задавнені висипи на тілі.

Проти білизняних вошей застосовують мазь, яку виготовляють так. 1 столову ложку дрібно посіченого кореня чемериці білої змішують з 1 чайною ложкою насіння дягелю (або дудника), добре їх розтирають, змішують з несолоним свинячим салом. Цією маззю змазують тонким шаром, трохи втираючи, все тіло. Спиртовою настоянкою кореневищ дягелю (або дудника) розтирають тіло при ревматизмі, подагрі, м'язових болях (див. вище). При істерії і легких формах нервового збудження подрібнене коріння дягелю та дудника додають у вигляді відвару чи напару до ванн (соснових, смерекових, розмаринових).