Фізаліс звичайний (Physalis alkekengi);
родина Пасльонових (Solanaceae);
физалис обыкновенный

Дедалі частіше на присадибних ділянках восени палають «ліхтарики» фізаліса. Особливо гарно виглядають вони серед тьмяної, пожовклої зелені. Природні місця зростання рослини — південь Росії, Україна (вся територія) та Молдова; у середній смузі Росії фізаліс відомий тільки в культурі. У теплі роки його насіння добре визріває.

Фізаліс — трав'янистий багаторічник заввишки 20-100 см. Стебло рослини прямостійне чи кутасто-вигнуте. Листки зазвичай попарно зближені, яйцеподібні чи довгасто-яйцеподібні, загострені, цілокраї чи нечітко зубчасті. Уся рослина опушена розсіяними відстовбурченими волосками. Квітки білі, діаметром близько 20 мм, з п'ятьма короткими лопатнями. У подальшому чашечка квітки розростається, стає вогненно-оранжевою і містить у собі плід — оранжево-червону ягоду. Цвіте фізаліс у червні-липні, плоди дозрівають у серпні. У природних умовах зростає у заростях чагарників, світлих лісах, по засмічених місцях. Вирощують його на присадибних ділянках та городах. Харчова, лікарська і декоративна рослина.

Для медичних потреб використовують зрілі плоди фізаліса. Застосовують їх свіжими або сушать, попередньо звільнивши від чашечки. Сушіння проводять на сонці, а за несприятливої погоди — на провітрюваних горищах. Зберігають у добре закритих банках. Рослину застосовують лише у народній медицині.

Плоди фізаліса мають надзвичайно багатий і різноманітний хімічний склад: вони містять органічні кислоти (лимонну, яблучну, винну, янтарну, кавову, ферулову і синапову), пігменти, флавоноїд кверцетин, дубильні речовини, каротиноїди, вітамін С (46 мг%), гірку речовину фізалін, пектини, слиз, цукри та жирну олію (у насінні). У розрощених червоних чашечках містяться стероїди.

Незважаючи на те, що фізаліс не використовують у науковій медицині, було проведене фармакологічне дослідження, за результатами якого встановлено, що плоди виявляють сечогінну дію, а настій розрощених чашечок на олії активізує епітелізацію (загоєння) тканин.

У народній медицині використовують сечогінні, протизапальні та заспокійливі властивості плодів рослини. Свіжі плоди, сік і настій плодів призначають при сечокам'яній хворобі, гнійних запаленнях органів сечовиділення, подагрі, суглобовому ревматизмі й одному з проявів деформуючого остеоартрозу — п'яткових «шпорах». Корисно вживати плоди при захворюваннях печінки, які супроводжуються жовтяницею і водянкою, болях у шлунку і кишечнику, а також при геморої та у випадку переміжної лихоманки. За даними деяких дослідників, настій плодів рослини ефективно діє при крововиливах.

Есенцію зі свіжих плодів використовують у гомеопатії.

Плоди фізаліса також вживають у їжу. їх готують так само, як і солені чи мариновані незрілі помідори, але смак у фізаліса більш ніжний і пікантний.

Настій сушених плодів. 2 столові ложки сировини на 500 мл окропу, настоюють до охолодження, проціджують. Приймають по 1/2 склянки 4 рази на день до їди.

Відвар сушених плодів. 2 столові ложки сировини на 500 мл окропу, варять протягом 5 хв., проціджують. Приймають по 1/2 склянки 4 рази на день до їди.

Свіжі плоди. Вживають щоденно по 10-15 штук.

Сік з плодів. Вичавлюють сік зі свіжих плодів, п'ють щоденно по 20 г.