Фейхоа Селлова (Feijoa sellowiana);
фейхоа Селлова

Кущ або невелике (2—5 м зав­вишки) дерево родини миртових. Листки вічнозелені, товстуваті, шкірясті, супротивні, еліптичні, цілокраї, зверху темно-зелені, зі­споду — білуваті від повстистого опушення. Квітки правильні, дво­статеві, великі (до 4 см у діа­метрі), по 1—5 у пазухах листків; пелюстки (їх 4) білі, всередині — темно-рожеві, яйцевидні, м'ясисті. Плід — жовтувата, часто з черво­нуватим боком і шорсткуватою поверхнею ягода. Цвіте у червні — липні. Плоди дозрівають з жовтня до зими.

Поширення. Батьківщина фей­хоа — тропічні й субтропічні ра­йони Південної Америки. В Пів­денному Криму розводять як де­коративну і харчову плодову рос­лину.

Заготівля і зберігання. З ліку­вальною метою використовують зрілі плоди фейхоа. Плоди вжи­вають свіжими або переробляють на варення, джеми, желе, вино тощо.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Плоди фейхоа містять значну кількість водороз­чинних солей йоду (0,7—1,0 мг %), цукри (5—14%), органічні кис­лоти (1,5—3,5%), пектинові речо­вини (1,3%), вітамін С (близько 50 мг %), ефірну олію.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Плоди фейхоа ко­рисно вживати при хронічних гастритах зі зниженою секретор­ною функцією шлунку, хронічних ентеритах і колітах, пієлонефри­тах, порушеннях функції щито­видної залози та при атероскле­розі. Ефірну олію плодів викори­стовують у дерматологічній прак­тиці як протизапальний засіб.