Гравілат річковий (Geum rivale);
одолян-трава, підійма, поникниця; родина Розових (Rosaceae);
гравилат речной

Гравілат річковий — трав'янистий багаторічник заввишки 25-80 см. Стебло у нього червонувате, листки трироздільні, дещо нагадують листки деяких представників родини Жовтецевих. Квітки кремові, з темно-червоними жилками, дзвоникоподібні, пониклі, непоказні. Цвіте у травні-червні. Плід — збірний, з горішкоподібних сім'янок. Рослина широко розповсюджена у середній смузі Росії. В Україні розсіяно росте майже по всій території. Трапляється у вологих місцях — у вогких лісах, вільшняках, на заболочених місцях, заплавних луках, по берегах озер, річок і струмків. Часто росте на садово-городніх ділянках як бур'ян. Швидко розростається завдяки розгалуженому кореневищу. Скромна, не надто помітна рослина, проте має багато корисних властивостей.

Для приготування ліків використовують траву і кореневища з коренями. Надземну частину збирають під час цвітіння, зрізають верхівки рослин завдовжки 30см. Сировину спочатку пров'ялюють на сонці, досушують під укриттям на повітрі, на горищах чи у добре провітрюваних приміщеннях. Корені збирають восени після достигання плодів. Їх миють і сушать на сонці чи у теплих приміщеннях.

Корені гравілату річкового містять дубильні речовини, ефірну олію, а листки — вітаміни: каротин (вітамін А) (37 мг%) й вітамін С (до 117 мг%).

У народній медицині використовують кровоспинні, тонізуючі, в'яжучі, протизапальні, знеболювальні та заспокійливі властивості гравілату річкового. Настій кореневищ з коренями допомагає при проносах, маткових та гемороїдальних кровотечах, цинзі, головному болю, безсонні, алергічних явищах. Призначають його також як загальнозміцнювальний при знесиленні й після перенесених тяжких захворювань.

Зовнішньо настій застосовують для полоскання горла при ангінах, а у вигляді ванн він сприятливо діє на хворі суглоби при ревматизмі, артритах і подагрі.

Гравілат відомий у народі і як харчова рослина. Молоде листя додають у вітамінні салати, використовують як заправку до овочевих супів. Вимиті у холодній воді й висушені кореневища гравілату — замінник гвоздики у кулінарії. Їх кладуть у страви, напої (додають у домашні квас та пиво), яким вони надають пряного «гвоздикового» запаху й стійкості до скисання. Потрібно зауважити, що корені зберігають пряний смак та аромат нетривалий час.

Цвіте гравілат довго (до 40 діб), тому слугує постійним джерелом нектару для бджіл. Нектар, який виділяється однією квіткою за добу, містить майже 5 мг цукру. В окремі дні вулик стає на 1,5 кг важчим, якщо бджоли збирають мед з гравілату. За термінологією бджолярів, рослина забезпечує ранньолітній підтримуючий медозбір.

Настій кореневищ з коренями. 2 чайні ложки сировини на 200 мл окропу. Настоюють 1 год., проціджують. Приймають по 1 столовій ложці тричі на день до їди.

Настій кореневищ з коренями (зовнішнє). 2 столові ложки сировини на 400 мл окропу. Настоюють 1 год., проціджують. Для місцевих обмивань, полоскань, ванн і компресів.