Гамамеліс віргінський (Hamamelis virginiana);
горіх відьмин, зимоцвіт, ча­рівна ліщина; гамамелис виргинский

Невелике (до 7 м заввишки) дерево або кущ родини гамамелідових. Загальним виглядом рослина схо­жа на ліщину. Стовбур викривле­ний, гілки вилчасто розгалужені; кора коричнева, гладенька. Лист­ки чергові, яйцевидні, короткочерешкові, при основі нерівнобокі, по краю виїмчасто-зубчасті, з рано опадаючими прилистками. Квітки правильні, двостатеві, чотиричленні, зібрані пучками в пазухах листків; чашолистки ясно-жовтаво-коричневі, зовні по­встисті, до 3 мм завдовжки; пелюстки ясно-жовті, лінійні, 1,5—2 см завдовжки. Плід — коробочка. Цвіте у вересні — жовтні, коли починає опадати листя. Плоди дозрівають наступ­ної осені.

Поширення. Походить з Північної Америки. На території України Гамамеліс віргінський вирощують у ботанічних садах і парках як декоративну рослину. Заготівля і зберігання. Для виго­товлення ліків використовують листя (Folium Hamamelidis) і кору (Cortex Hamamelidis), які збира­ють восени. Листя сушать у про­вітрюваних приміщеннях, час від часу перемішуючи. Кору сушать просто неба, навіть на сонці, або в сушарці при температурі до 50°. Частину сировини використову­ють свіжою для виготовлення екстрактів і гомеопатичних пре­паратів.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Листя рослини містить 3% р-гамамелітаніну — специфічної дубильної речовини глікозидного характеру та інших танідів, 12% дигалол-гексози, холін (0,2%), сапонін, сескві­терпен, леукодельфінін, леукоціанідин, віск, фітостерин, галусову та хінну кислоти, іонон, гамамелін, гамамелідин, гамамелозу, похідні кверцетину, кемп­феролу і мірицетину, 0,5% ефір­ної олії, в якій є сафрол та ефіри. В корі є 1—3% гамамелітаніну та інших дубильних речовин, дигалол-гексоза, флобафени, жир (0,6%), ефірна олія (0,5%) і гамамелін (16% ).

Фармакологічні властивості і ви­користання. Препарати з листя і кори Гамамеліс віргінський проявляють в'яжучу, бактеріостатичну і судинозву­жувальну дію. їх використо­вують при варикозному розширен­ні вен, геморої, флебітах, для ліку­вання ран і при травматичних ушкодженнях шкіри (в останньо­му випадку Гамамеліс віргінський є повноцінним за­мінником арніки гірської), для зупинення носових і внутріш­ніх кровотеч. При тих самих по­казниках, а також при емфіземі легень препарати Гамамеліс віргінський викорис­товують у гомеопатії.

Росли­на офіцинальна в США і більшості європейських країн, де вхо­дить до складу багатьох препара­тів,  у тому числі косметичних.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — відвар (10 г кори і ли­стя, взятих порівну, на 200 мл окро­пу, варити 2 хвилини) п'ють щодня по 1 склянці ковтками при флебітах. Передозування спричинює зниження артеріального тиску, олігурію, при­скорене дихання, непрохідність кишечника.

Зовнішньо — відвар кори і листя (готують, як у попередньому прописі) для компресів при травматичних ушкод­женнях шкіри;

порошок кори Гамамеліс віргінський застосовують як присипку при догляді за немовлятами та від сонячних опіків.