Гарбуз звичайний (Cucurbita pepo);
гарбуз столовий, кабак; тыква обыкновенная

Однорічна однодомна трав'яниста сланка рослина родини гарбузових. Стебло шорсткоопушене, ши­пувате, лазяче, з розгалуженими вусиками, 3—10 м завдовжки. Листки великі, серцевидні, шорсткоопушені, 5-лопатеві; лопаті гострі, відокремлені одна від од­ної виразними тупими виїмками. Квітки одностатеві, одиничні, па­зушні; віночок п'ятирозділь­ний, жовтогарячий. Квітконіжки тичинкових квіток тупоп'ятигранні. Плід ягодоподібний, вели­кий, кулястий або видовжений. Цвіте протягом червня — серпня.

Поширення. Дико росте в тропіч­ній Америці. На Україні вирощу­ють як харчову та кормову куль­тури.

Заготівля і зберігання. В науко­вій медицині використовують на­сіння (Seminis Cucurbitae decorticati), в народній — м'якуш плода і плодоніжки. Насіння відпускає­ться аптеками. Заготовляють йо­го із зрілих плодів. Строк при­датності насіння — один рік.

Хімічний склад. Плоди містять цукри (глюкоза, фруктоза, са­хароза), органічні кислоти (пе­реважно яблучна), каротин (до 6 мг %), аскорбінову (8—20 мг %), фолієву (14 мкг/100 г), пантотенову (0,4 мг %) та нікотинову (0,5 мг %) кислоти, віта­мін В6 (0,13 мг %), рибофлавін, тіамін, значну кількість мі­неральних речовин (калій — 170 мг % , залізо — 100, мідь — 180, фтор — 86, цинк — 240 мкг/100 г, кальцій, фосфор). До складу на­сіння входять жирна олія (близько 20%), фітостерин кукур­бітол, смолисті речовини, орга­нічні кислоти, вітаміни групи В, аскорбінова кислота.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Гарбузове насіння виявляє гельмінтогінну дію і ви­користовується як засіб проти стьожкових і круглих глистів. За активністю воно поступається дріоптерису чоловічому, але має перевагу в тому, що не виявляє токсичного впливу на організм, і тому його можна призначати ді­тям, хворим похилого віку і вагіт­ним. Лікування гарбузовим на­сінням, щоб позбутися стьожко­вих глистів, має свої особли­вості. За 2 дні до його початку необхідно щоранку ставити кліз­му, а напередодні увечері прий­няти сольове проносне. Наступ­ного дня натщесерце вживають приготовлені з гарбузового на­сіння ліки. Перед вживанням насіння очищають від лушпиння, слідкуючи за тим, щоб сіро-зелена шкірочка залишалася на насінні, розтирають у ступці з водою або молоком до утворення кашки, до­дають півсклянки цукру, меду або варення і споживають лежачи протягом двох годин невеличкими порціями (для дорослих потрібно 300 г насіння, дітям віком 3—4 ро­ки — 75 г,   дітям 5—7 років —100 г, 8—10 років — 150 г, 10— 15 років — 200—250 г). Через 3— 4 години після прийому остан­ньої порції приймають проносне, а через півгодини обов'язково ставлять клізму. У поєднанні з ін­шими: лікарськими рослинами і конопляним сім'ям гарбузове на­сіння використовується в народ­ній медицині при захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів, зокрема, при появі крові в сечі, а також при затримці сечі вна­слідок спазматичних явиш. Вико­ристовують гарбузове насіння і як сечогінний засіб (їдять 2—3 склянки насіння за день). М'якуш гарбуза використовують як сечо­гінний, жовчогінний та послаблю­ючий засіб. Вживання м'якуша (сирого по 0,5 кг, вареного або печеного по 1,5—2 кг за день) показане при хронічних запорах, хворобах серця, що супроводять­ся набряками, подагрі, хроніч­них формах пієлонефриту і холе­циститу, при хронічних колітах і ентероколітах у стадії нерізко­го загострення. Сік з м'якуша гарбуза п'ють при блюванні у ва­гітних, він заспокоює, покращує сон. Зовнішньо м'якуш викори­стовують при опіках, для ліку­вання екзем та запальних вогнищ на шкірі, як фітотерапевтичний засіб у косметиці. Відвар гарбу­зових черешків (хвостиків) має діуретичну здатність і рекомен­дується при ниркових та серце­вих захворюваннях з набряками, при гіпертонічній хворобі, пору­шенні обміну речовин. Відваром гарбузових квіток лікують гнійні рани.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — очищене сире насін­ня з сіро-зеленою шкірочкою для дегельмінтації та профілактики різних стьожкових глистів і як сечогінний засіб (способи застосування і дози див. у розділі «Фармакологічні влас­тивості і використання»); сік м'якуша по 2 столові ложки три рази на день як сечогінний засіб або по 1 склянці З рази на день при хворобах печінки  нирок; відвар черешків (20 г на 400 мл окропу) по півсклянки 4 рази на день; 2 склянки суміші насіння Гарбуза звичайного і коно­пляного сім'я, взятих порівну, готують як емульсію на трьох склянках окропу (розтирають у ступці і при постійному перемішуванні доливають окріп, про­ціджують) і випивають за день рівними порціями; 4 столові ложки суміші гар­бузового насіння (20 г), конопляного сім'я (20 г), листя ожини сизої (20 г), квіток липи серцелистої (20 г), бузини чорної (20 г), ромашки лікарської (10 г), трави звіробою звичайного (20 г) і на­сіння льону звичайного (20 г) заварю­ють 0,5 л окропу, настоюють одну годину і випивають за день за 4 при­йоми.

Зовнішньо — м'якуш накладають на уражені ділянки шкіри; маска на обличчя при сухості шкіри (Hyposteatosis cutis): 2 столові ложки вареного м'якуша Гарбуза звичайного старанно змішують з 1 столовою ложкою оливкової або мигдальної олії і одержану суміш на­носять на обличчя;

через 20 хвилин змивають теплою водою, а потім од­разу ж холодною.