Герань великокореневищна (Geranium macrorrhizum);
герань крупнокорневищная

Багаторічна трав'яниста кошлатозалозиста, з сильним приємним запахом рослина родини гераніє­вих. Стебло прямостояче, 20— 40 см заввишки, вгорі розгалу­жене. Кореневище довге і міцне, до 1 см завтовшки, горизонталь­не, розташоване близько до по­верхні ґрунту, вкрите залишками тогорічних листків. Прикорене­ві листки довгочерешкові, в ро­зетці, пальчасто-5—7-роздільні; верхні — сидячі, супротивні, три­роздільні. Квітки правильні, дво­статеві 5-пелюсткові, зібрані по 2 на довгих квітконосах; пелю­стки 13—15 мм завдовжки, роже­во-фіолетові, криваво-червоні або блідо-рожеві, тичинки в 2—2,5 рази довші за чашечку. Плід — коробочка, що розпадається на 5 однонасінних часток. Цвіте у червні — липні.

Поширення. Рослина трапляєть­ся зрідка на кам'янистих місцях у передгір'ях та в гірському по­ясі Карпат. Подекуди вирощують як декоративну запашну росли­ну, іноді вона дичавіє (Крим, Молдавія).

Заготівля і зберігання. Для виго­товлення ліків використовують свіже листя (Folia Geranii macrorrhizi) і кореневища (Rhizoma Geranii macrorrhizi). Листя заго­товляють під час цвітіння росли­ни (зрізують усю надземну ча­стину, а потім обривають листя). Одночасно з травою можна зби­рати й кореневища, які також використовують свіжими (сухі йдуть для фарбування вовни в коричневий колір).

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Листя містить флавоноїди, флобафени, до 0,1% ефірної олії, в складі якої є сексвітерпенові вуглеводи, кетони і спирти, зокрема, гермакрол (50—67%), борнеол, гераніол, карвакрол, цитронелол, терпінолен, цимол, куркумен і селінен. У всіх частинах рослини є дубильні речовини (в корінні їх до 16%).

Фармакологічні властивості і ви­користання. Герань великокореневищна має в'яжучі властиво­сті (танін), знижує тиск крові (флобафени), впливає на роботу серця (флавоноїди). В народній медицині рослину використову­ють при шлункових розладах і діареї, а зовнішньо — для ванн при епілепсії, припливі крові до голови, при паралічу лицьово­го нерва і болях у попереку, для компресів при катаракті, запаль­них захворюваннях шкіри та ва­рикозному розширенні вен. Сві­же подрібнене листя приклада­ють на рани й варикозні вени. Ефірну олію різнобічно викори­стовують у парфумерній про­мисловості.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настойку з свіжого листя (3 столові ложки сировини на 100 г спирту, настоюють 3 доби в темному місці) п'ють по 20 крапель у ложці води вранці натщесерце і вве­чері перед сном при підвищеному кров'яному тиску;

2 чайні ложки по­дрібнених свіжих кореневищ настою­ють 8 годин на склянці холодної кип'яченої води, проціджують і випи­вають за день рівними порціями при діареї.

Зовнішньо — холодний настій (мацерат) свіжих кореневищ (готують, як у попередньому прописі) для ком­пресів.