Гледичія колюча (Gleditschia triacanthos);
гледичия обыкновенная

Однодомне дерево родини бобо­вих, 30—40 м заввишки. Стов­бур і гілки несуть міцні розгалу­жені колючки до 7 см завдовж­ки. Листка парноперисті і двоперисті; листочки видовженоланцетні. Квітки неправильні, одно­статеві, блідо-фіолетові або май­же білі, в густих китицевид­них суцвіттях. Плід — біб. Цвіте у червні — липні, плодоносить у вересні — жовтні. Плоди зимують на дереві.

Поширення. Походить з Північ­ної Америки. На Україні широко розводять, культивують як деко­ративну рослину.

Сировина. Використовують луш­пиння плодів і молоде листя, зібране в період розпускання.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. У молодому ли­сті міститься алкалоїд триакантин (до 1%), аскорбінова кисло­та; в лушпинні плодів — антраглікозиди (2,6%), дубильні речо­вини (3,1%), вітамін К.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Алкалоїд триакантин виявляє спазмолітичну дію, роз­ширює кровоносні судини, зни­жує кров'яний тиск. Вітчизняною фармацевтичною промисловістю випускався препарат триакантин, який використовували при гі­пертонічній хворобі, бронхіаль­ній астмі, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, при спастичних колітах та хро­нічному холециститі. Останнім часом препарат знято з вироб­ництва. Галенові препарати луш­пиння плодів виявляють послаб­люючу дію.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — подрібнене лушпиння плодів заварюють як чай (10 г на 200 мл окропу) і п'ють по 1 сто­ловій ложці 3—4 рази на день при хронічних запорах.