Гранатник звичайний (Риnіса granatum);
гранат; гранат обыкновенный

Невелике (3—5 м заввишки) дере­во або кущ родини гранатникових. Гілки кутасті, часто — колючі. Листки супротивні, короткочерешкові, шкірясті, цілокраї, видовженоланцетні. Квітки правиль­ні, одиничні або в пучках, яскравочервоні, рідко — білі або жовта­ві, 2—3 см в діаметрі. Плоди не­справжні, ягодоподібні, до 8 (18) см у діаметрі. Цвіте у трав­ні — серпні. Плоди достигають у вересні — жовтні.

Поширення. Походить із Закав­каззя, Малої й Середньої Азії. На Україні (в Південному Криму) розводять як плодову та декора­тивну рослини.

Сировина. З лікувальною метою використовують кору рослини, квітки, а також шкірку і сік пло­дів; придатна й кора коріння, стовбура й гілок.

Хімічний склад. Кора містить алкалоїди (пельт'єрин, ізопельт'єрин та інші); шкірка плодів — дубильні речовини (до 28%), урсолову кислоту (0,6%); у соку плодів є цукри (до 2%), орга­нічні кислоти (переважно лимон­на і яблучна), вітамін С і таніни; у квітках — барвник пуніцин.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Препарати кори гра­натника виявляють глистогінну дію й використовуються проти стьожкових гельмінтів. Лікування препаратами кори потребує спеціальної підготовки хворого (див. Дріоптерис чоловічий) і про­водиться обов'язково під на­глядом лікаря для усунення тяж­ких отруєнь. Передозування пре­паратів Гранатник звичайний спричинює подразнен­ня шлунково-кишкового тракту, загальну слабість, запаморочення, порушення зору (відомі випадки повної його втрати), нудоту, блю­вання й судому. Глистогінна дія препаратів кори гранатника порів­няно невисока й тому їх призна­чають тим хворим, яким пре­парати дріоптериса чоловічого протипоказані. Шкірка плодів служить сировиною для вироб­ництва медичного таніну, а її настій (так само, як і настій кві­ток) використовується в народ­ній медицині як в'яжучий засіб при шлунково-кишкових розла­дах. Свіжі плоди або сік з них рекомендується як загальнозміцнюючий засіб після виснажли­вих інфекційних захворювань або операцій, при простуді тощо. Сік плодів є надійним проти­цинготним засобом, він збуджує апетит, регулює діяльність шлун­ково-кишкового тракту, має сечо­гінну, жовчогінну, знеболюючу, протизапальну й антисептичну властивості. Клінічні випробу­вання свідчать про високу ефек­тивність соку при лікуванні опі­ків (обпечені місця спочатку змо­чують розведеним 10—15%-ним соком, а потім присипають поро­шком із шкірки плодів).

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — при гельмінтозах 40—50 г кори заливають двома склянками води, настоюють 6 годин, згущують до половини, проціджують, охолоджують і випивають одержані 200 мл розчину протягом однієї години ковтками, а через 30 хв. після останньої порції приймають проносне;

настій (1 чайна ложка шкірки плодів або квіток на 1 склянку окропу, настоюють 2 години) по 1 столовій ложці З рази на день; сік п'ють по чверті склянки 4 рази на день за 20 хв. до їди.