Груша маслинколиста (Pyrus elaeagrifolia);
кам'яничка; груша лохолистная

Невелике (8—12 м заввишки) де­рево або великий кущ родини ро­зових. Гілки часто з колючками, в молодому віці густо опушені. Листки оберненоовальні, широко-ланцетні або майже лопатковидні, 4—8 см завдовжки і 1,5—4 см зав­ширшки, цілокраї або лише на верхівці зарубчасто-зубчасті з обох боків білоповстисто-шерстисті. Квітки правильні, двостатеві, білі з рожевим відтінком, зібрані в багатоквіткові щитковидні суц­віття. Плоди несправжні, від кулястої до грушовидної форми, жовтаво-зелені, спочатку опуше­ні, пізніше — майже голі. Цвіте в квітні — травні, плоди достигають у жовтні — листопаді.

Поширення. Трапляється в Криму на кам'янистих, вапнякових і гли­нистих схилах. Вирощують як фітомеліоративну рослину.

Заготівля і зберігання. Для виго­товлення ліків використовують плоди, які збирають після повно­го достигання, коли вони пада­ють самі або легко обтрушують­ся. Свіжими їх можна використо­вувати 2—3 місяці, зберігаючи в прохолодному приміщенні. Про запас плоди сушать у сушарках, попередньо при температурі 82— 84°, а потім — при 70°.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Плоди містять дубильні й пектинові речовини, 0,1—0,2% органічних кислот (яб­лучна, лимонна та інші), аскор­бінову кислоту (12—22 мг %), ка­ротин, вітаміни В, і РР, цукри, ефірну олію та мінеральні солі.

Фармакологічні властивості і ви­користання. В народній медицині свіжі плоди або виготовлену з них наливку використовують як в'я­жучий засіб при розладах шлун­ка і кишечника, відвар сушених плодів вживають при кашлі, про­носі, як жарознижувальний та протигарячковий засіб, а груше­вий сік — як сечогінний засіб при нирковокам'яній хворобі. Спожи­вають плоди груші свіжими, суше­ними, печеними, вареними і ква­шеними, їх переробляють на соки, повидло і квас. Свіжі плоди кра­ще вживати після влежування, бо при цьому зменшується кількість дубильних речовин, знижується кислотність, а крохмаль частково переходить у цукор.