Главная Г Гадючник звичайний - лабазник шестилепестный

Объявления




Медицина

Ошибка
  • Unable to load Cache Storage: database
  • Unable to load Cache Storage: database
  • Unable to load Cache Storage: database
  • Unable to load Cache Storage: database
Гадючник звичайний - лабазник шестилепестный





Гадючник звичайний (Filipendula vulgaris);
гадючник шестипелюстковий; лабазник шестилепестный

 

Багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має тонке коре­невище з веретеновидними або майже кулястими бульбами. Стеб­ло 30—80 см заввишки, прямостояче, нерозгалужене, облистнене. Листки переривчасто-перисторозсічені; бокові листочки ви­довжені, глибоконадрізані. Стеб­лові листки чергові, з великими прилистками. Квітки дрібні, дво­статеві, правильні, 6-пелюсткові, білі, іноді рожеві, в кінцевій багатоквітковій щитовидній волоті. Плід — листянка. Цвіте у черв­ні — липні.

Поширення. Росте по всій тери­торії України (крім Карпат).

Заготівля і зберігання. Викори­стовують траву, зібрану під час цвітіння рослини і кореневища з коренями, які заготовляють восени (вересень—жовтень) або рано навесні (квітень). Викопані кореневища і корені миють хо­лодною водою, розрізають на кус­ки (10—15 см) і сушать під наме­том або на горищі. Строк при­датності — 3 роки. Аптеки сиро­вину не відпускають.

Хімічний склад. Усі частини ро­слини містять дубильні речовини (14—36%) і глікозид гаультерин (близько 0,03%). В коренях, крім цього, є крохмаль, а в траві — аскорбінова кислота, ефірна олія і флавонова сполука гіперин.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Препарати Гадючника звичайного мають в'яжучі, сечогінні, потогінні, де­зинфікуючі та кровоспинні влас­тивості. Корені рослини входять до складу мікстури М. Здренко, яку вживають при папіломатозі сечового міхура, анацидному га­стриті, виразці шлунку та гемо­рої. У вигляді настоїв або відварів Гадючника звичайного використовують при запа­леннях слизових оболонок шлун­ково-кишкового тракту, нирок і сечовивідних шляхів, при не­фролітіазі, подагрі, ревматизмі, епілепсії, серцевій недостатнос­ті з декомпенсацією, геморої, маткових кровотечах, білях і за­хворюваннях  шкіри (свербіння).

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — настій бульбокоренів (1 столова ложка подрібнених бульбокоренів на 200 мл окропу, нагрівають на водяній бані 10 хв, настоюють 2 години) по 1 столовій ложці 4 рази на день;

настій трави з квітками (1 столо­ва ложка подрібненої сировини на 0,5 л окропу, настоюють у термосі одну ніч) по чверті склянки 4 рази на день;

настойку (1:10, на 30%-ному спирті або горілці) по 30 мл тричі на день при гастритах і гінекологічних захво­рюваннях.

Зовнішньо — відвар (10 г коренів на 1 л води) для обмивань.