Гірчак перцевий (Polygonum hydropiper);
водяний перець, собачий пе­рець; горец перечный

Однорічна трав'яниста рослина родини гречкових. Стебло пря­мостояче, від основи розгалу­жене, 20—70 см заввишки, над осінь червоніє. Листки чергові, видовженоланцетні, до обох країв звужені, гострі або тупуваті, з хвилястими цілісними краями; піхви листків (розтруби) плів­часті, червонуваті, з голим або коротковійчастим краєм. Квітки двостатеві, дрібні, по 2—3 в пуч­ках, зібраних на верхівці стебла й гілок у довгі звислі перерив­часті колосовидні суцвіття; оцві­тина рясно вкрита крапчастими залозками, рожева або зеленаво-рожева, 4—5-роздільна. Плід — горішок. Цвіте з липня до жовтня.

Поширення. Росте по берегах річок, у канавах, на луках, у во­логих лісах по всій території України, крім Полинового Степу і Криму.

Заготівля і зберігання. Для виго­товлення ліків використовують траву (Herba Polygoni hydropiperis), зібрану на початку цві­тіння рослини. Зрізають на ви­соті 10—15 см від землі. Су­шать на відкритому повітрі в затінку або на горищі, розсте­ливши тонким шаром. Сухої сировини виходить 20%. Збе­рігають у паперових мішках. Строк придатності — 2 роки. Ап­теки відпускають сировину.

Хімчний склад. Трава містить глікозид полігопіперин, флаво­ноїди (гіперозид, ізорамнетин, кверцетин, кверцитрин, кемпфе­рол, рамнетин і рутин), аскорбі­нову кислоту (до 200 мг %), ві­таміни К, Е і каротин, а-ситостерин, органічні кислоти (мура­шина, яблучна, оцтова, валеріа­нова і галова), дубильні й смо­листі речовини, ефірну олію, макро- і мікроелементи (залізо, марганец, магній, титан, срібло та інші).

Фармакологічні властивості і ви­користання. Галенові препарати гірчака мають кровоспинну, зне­болюючу, протизапальну, заспо­кійливу й антисептичну власти­вості. Кровоспинна дія у них поєднується зі здатністю стиму­лювати скорочення м'язів матки подібно до такої здатності ріж­ків, але у препаратів Гірчака перцевого ця властивість виявляється значно слабше. В науковій медицині пре­парати гірчака використовують в основному як кровоспинний засіб при маткових кровотечах на грунті гіпотонії матки в результаті запалень, при поліменореї різного генезу, при невеликих гемороїдальних кровоте­чах, при кровотечах з дрібних судин і капілярів шлунка й кишок. Частіше їх використовують як допоміжний засіб у комплексній терапії при маткових і внут­рішніх кровотечах. У поєднан­ні з іншими лікарськими рослина­ми Гірчака перцевого використовують при про­носах та ентероколітах. Зовніш­ньо рослину використовують для місцевих ванн при геморої, вуз­луватій формі зобу, для ліку­вання гнійних і гангренозних ран, екземи, виразки гомілки тощо.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — екстракт гірчака пер­цевого рідкий (Extractum Polygonii hydropiperis fluidum), по 30—40 кра­пель 3—4 рази на день;

настій трави (20 г, або 2 столові ложки трави на 200 мл окропу) по третині склянки 3—4 рази на день;

настойку трави (у співвідношенні 1:4, на го­рілці) по 30—40 крапель 3—4 рази на день;

порошок висушеної трави по 1 г 2—3 рази на день;

мазь (3 сто­лові ложки суміші трави гірчака пер­цевого, квіток льонку звичайного і кори дуба звичайного, взятих порівну настоюють, час від часу помішуючи, на склянці розтопленого свинячого сала протягом 12 годин, проціджу­ють) для лікування гемороїдальних гуль з болями і свербінням у зад­ньому проході (добре змащений маззю кусок марлі вводять у відхідник на 4—5 годин).

Зовнішньо — свіжий сік трави гірча­ка для змащування виразки гоміл­ки (1—2 рази на день);

свіжу подріб­нену траву прикладають до потили­ці при нежиті або головному болі;

відвар трави (50 г трави на 400 мл окропу) для обмивань уражених ді­лянок шкіри;

настій трави (повна пригорща сухої або свіжої трави на 2 л окропу, кип'ятять 15 хв, настою­ють 20 хв) для сидячих ванн три­валістю 15 хв при геморої.

Проти­показано вживати препарати Гірчака перцевого при гломерулонефриті.