Горобина звичайна (Sorbus aucuparia);
рябина обыкновенная

Дерево родини розових, заввишки 3—15 /20/ м. Листки чергові, не­парноперисті, з 7—15 довгастих або видовженоланцетних, пилчас­тих, зверху — матово-зелених, зі­споду — сизих листочків. Квітки двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, білі, в густому багатоквітковому щитковидному суцвіт­ті. Плід — яблуковидний, куляс­тий, яскраво-червоний або оранжевочервоний. Цвіте у травні, плоди достигають у вересні.

Поширення. Росте в лісовій та лі­состеповій зонах республіки в лі­сах, по чагарниках, на схилах ба­лок, вапняках, високих піскових і кам'янистих берегах річок. Широко вирощують як декоративну рослину.

Заготівля і зберігання. З ліку­вальною метою використовують зрілі плоди (Fructus Sorbi aucupariae). В народній медицині ви­користовують і квітки та, зрідка, листя. Плоди збирають до на­стання приморозків. Тривале збе­рігання плодів у свіжому вигляді можливе при температурі близь­ко 0° і вологості повітря 80—85%. Для такого зберігання пло­ди збирають разом з плодоніж­ками. Перед сушінням плоди звільняють від плодоніжок, а по­тім сушать у духовках або су­шарках при температурі 60°, по­передньо пров'яливши їх кілька годин при температурі 40°. У до­машніх умовах плоди сушать у затінених теплих приміщеннях з доброю вентиляцією, розстила­ючи їх тонким шаром і часто перемішуючи. Сухої сировини ви­ходить 22—23%. Строк придат­ності — 2 роки. Сухі плоди відпускаються аптеками.

Хімічний склад. Плоди гороби­ни — полівітамінна сировина. Во­ни містять фенольні сполуки (ка­техіни — 370   мг %,   антоціани — 300—1600 мг %, флавоноли — 20—246 мг %), каротин (3—15 мг %), фолієву кислоту (0,18—0,25 мг %), вітаміни С (40—100 мг %), В₂ (0,05—0,07 мг %), К (0,4 мг %) і Е (0,8—5,1 мг %), органічні ки­слоти (яблучна, винна, янтарна, щавлева, сорбінова, парасорбіно­ва), цукри (5,9—8%), спирт сор­біт, пектинові (0,3—0,5%) й ду­бильні речовини, мінеральні солі тощо. В листках знайдено значну кількість вітаміну С (200—220 мг %), каротиноїди й фенольні сполуки, а в квітках — кверцетин-3-глюкозид і кверцетин-3-софорозид.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Плоди горобини ви­користовують насамперед як полі­вітамінний засіб при авітамінозі. Вони входять до складу вітамін­ного чаю. Крім того, плоди мають в'яжучу, послаблюючу, сечогінну, жовчогінну, кровоспинну та ест­рогенну дію. Є також, дані про те, що препарати з горобини зменшують кількість холестерину в крові й жирів у печінці, що робить їх корисними при ожи­рінні (Obesitas). Вважається, що сечогінні та послаблюючі вла­стивості притаманні й препара­там з квіток рослини. Настій, від­вар або сік плодів вживають при розладах травлення, гепатиті, гепатохолециститі, утрудненому жовчовиділенні, при каменях у нирках і сечовому міхурі, при явищах старечої атонії товстої й тонкої кишок, при дизентерії, геморої, маткових кровотечах у клімактеричний період, при зу­пинці менструацій та як проти­заплідний засіб. Свіжі плоди го­робини корисно вживати при атеросклерозі, гіпертонії та нир­ковокам'яній хворобі.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — свіжий сік по 50 мл 3—4 рази на день; відвар плодів (15 г сировини на 200 мл окропу) по 1 сто­ловій ложці 3—4 рази на день;

на­стойку із свіжих плодів (200 г подріб­неної сировини на 1 л горілки, на­стоюють 12 днів, проціджують) по 1 чайній ложці 3 рази на день при по­рушеннях менструального циклу в клі­мактеричний період;

сироп (1 кг соку зрілих плодів варять з 600 г цукру) по 1 столовій ложці 3 рази на день при ожирінні;

настій молодих гілок (2 сто­лові ложки подрібненої сировини на 400 мл окропу, кип'ятять 5 хв, про­ціджують) по півсклянки 4 рази на день при туберкульозі шкіри;

чай з листя (30 г сировини заварюють у 3 склянках окропу) п'ють по 1 склянці 3 рази на день при нирковокам'яній і жовчнокам'яній хворобах, а також при інших хворобах печінки;

настій квіток (2 столові ложки сировини на 400 мл окропу, настоюють до охолодження) по півсклянки 3 рази на день.

Треба пам'ятати, що плоди Горобина звичайної ПРО­ТИПОКАЗАНІ при схильності до гіперкоагуляції крові.