Гірчак почечуйний (Polygonum persicaria).
Родина гречкових — Polygonaceae.

З лікувальною метою використовують траву рослини.

Трапляється на вологих місцях, по берегах річок, іноді в гаях і як бур'ян майже по всій території Європейської частини Радянського Союзу, в тому числі й на Україні, а також на Кавказі, в

Західному й Східному Сибіру, в Середній Азії та на Далекому Сході.

Гірчак почечуйний — однорічна рослина. Стебло в нього голе, листки незубчасті, довгасті, з жилками, що йдуть у бік від основи, знизу великі, а вгорі дрібніші. Квітки зібрані в колосовидні суцвіття і виходять із пазух листків.

Почечуйний гірчак легко сплутати з іншою рослиною з родини гречкових — з шорстким гірчаком, але в цьому нема ніякої небезпеки, бо обидві ці рослини не шкідливі і мають майже однакове лікувальне застосування.

Хімічні властивості почечуйного гірчаку певною мірою вивчено, але застосовують його здавна лише в народній медицині, головним чином при геморої (звідси й така назва рослини). Препарати з цієї рослини застосовують і як сечогінний засіб.

Зовнішньо почечуйний гірчак застосовують іноді як гірчичник: свіжу потовчену траву прикладають, скажімо, до потилиці, і голова перестає боліти.

Спосіб застосування. Відвар: одна частина трави на 20 частин окропу; настоювати 20 хвилин; вживати по 1 столовій ложці 1 раз на день.